Question

Будь ласка допоможіть написати власну казкову історію.

Answer 1

Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. Це був зовсім звичайний літній день. Я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. Від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.
Одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. Його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок. Через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. Схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. На грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. Потім я зрозумів, що то був перекладач.

Я підійшов ближче. І сказав:

- Не дуже-то тямовитий у тебе костюм!

Крихітка-космонавт відповів:

- Нашій цивілізації так не здається.

Я вирішив запитати:

- А де ця ваша цивілізація?
- О, дуже далеко! Я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.
Але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.
- А як ти сюди потрапив?  

- Мій космічний корабель вийшов зладу. Ходімо, я тобі його покажу.

Спочатку я мав сумніви. Але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. Це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників.  Я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. У голові запаморочилось і я впав. А коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. Друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. Але ж ви вірите?

 

Answer 2

Колись-то давно у країні Підзабідзянській жив собі маленький хлопчик на ім'я Василько. Він був дуже любопитний та завжди шукав нових пригод.

Одного разу, коли Василько гуляв у лісі, він належним чином помандрував з дороги та загубився. Він брів у лісі дуже довго, не знаючи, куди йти, аж поки не натрапив на маленьку хатинку, дуже схожу на ту, що з'являється в казках.

Василько стукнув до дверей, але ніхто не відповів. Тоді він вирішив зайти всередину, щоб знайти допомогу. У хатинці він побачив стареньку бабусю, яка виглядала дуже доброзичливо. Вона запропонувала Василькові гарячого чаю та пирогів, та почала розповідати казки про казкових героїв та чарівних світах.

Він залишився у хатинці на кілька днів, а старенька бабуся навчала його багато чарівних трюків та казкових історій. Але одного дня, коли Василько повертався додому, він знову загубився. Він брів у лісі дуже довго, не знаючи, куди йти, аж поки не натрапив на дзеркальний ставок.

Він побачив своє відображення в ставку, але замість свого звичайного обличчя, він побачив обличчя казкового героя. І тоді Василько зрозумів, що казкові герої живуть всередині нас і ми можемо стати ким завгодно, якщо вірити в себе.

Після цього досвіду, Василько завжди вірив у себе та свої мрії. Він знаходив нові пригоди та зустрічав казкових героїв по всій країні Підзабі