Question

Допоможіть Етют про природу

Answer 1

Етюд у художньому стилі 
Природа — це не тільки маляр та матір усього живого. Природа — це життя, це рослини й тварини. Матінка-природа — це пісня журавлина, що лине кудись вдалечінь, це скромні ромашки, які ростуть в чистому полі, це смугасті джмелики, що кружляють над запашними квітками й збирають приторно-солодкий нектар.

Як чудово навкруги навесні! Це час, коли природа пробуджується від зимової сплячки. Пробивається з-під землі перша соковита травичка, розпускаються бруньки на деревах, виростають перші квіти. Все навколо зеленіє, розкривається назустріч теплим сонячним променям, пахне ніжними ароматами.

Дуже приємно й цікаво спостерігати за пробудженням природи у лісі. З усіх боків лунає дзвінкий багатоголосий щебет птахів. Поглинені приємними клопотами звірі. Там заєць стрибає по купинах. А ось їжачиха вилізла з нірки. Весело грає на лузі лисиця з лисенятами. Життя навколо вирує!

Весна — це молодість, свято життя, продовження роду, буйство ніжної краси природи. Немає пори року зворушливіше і миліше.

Тож давайте берегти природу! Вона влаштована дуже мудро, але потребує нашого захисту.

Подивіться на маленьку працьовиту бджілку, що невпинно перелітає з квітки на квітку. Кружляючи в танці, вона розповідає сестрам, яка квітка є найароматнішою. Подивіться на кішку-маму, яка лагідно піклується про своїх гарненьких кошенят. Звірі теж здатні любити та співчувати.

Отже, давайте жити в гармонії з навколишнім світом. Хай живе природа! Хай завжди в душі квітне весна!

Answer 2

Звичайно! Надам вам етюд про природу:

Загублений серед природи

Одинокий лісник вирушив у глибини дикої природи. Він тягнув за собою невеликий рюкзак зі своїми думками й надією. Стежка, що вела його посеред зелених хащів і шумливих річок, переводила душу його в гармонію з усім живим навколо.

Він охоплював запахи квітів та слухав спів птахів у тихій промові лісу. Зелені віти обнімали його, ніби хотіли сказати: "Ласкаво просимо у світ природи, де ми єднаємося з тобою".

Лісник зупинився біля струмка, що грає срібними водограйками. Вода, течіями весняного дощу, брала з собою думки та турботи. Захоплений цим водним спектаклем, він несамовито бігав позаду води, намагаючись настати на неї, але вона вже пробігала у майбутнє.

Нарешті, зморений, лісник сів на галявині, під листям дерев. Він подивився на небо, яке було синє і безкраїм, ніби чекало на його зіткнення з красою. Вітер ласкаво грався з його волоссям і шепотів йому на вухо: "Ти не один, ти частина цього великого суцільного пазлу".

Лісник зрозумів, що природа - це не лише відпочинок від шумного світу, це знайомство з собою, з ритмами і гармонією всесвіту. Він відчував себе живим, об'єднаним з усім, що оточує його. І коли настав час повернення, він поклав руку на землю, прислухаючись до її пульсу.

Ві