Question

Придумати казку чи оповидання

Answer 1

З давніх-давен чорних котів з зеленими очима називали відьмацькими котами. 
Одного разу у чаклунки Карги така кицька народила двох котенят. 
Один із був чорний з блакитними очима, біленькою грудкою та біленькими лапками. Звали його Гоболіно. Друга кішечка була геть відьмацька – чорна з зеленими очима. Звали її Сутіка. 
Сутіка пишалась тим, що вона була відьмацькою кішечкою, а Гоболіно навпаки – він мріяв бути домашнім котом.
Якось Гоболіно втік від Карги та побрів у пошуках домівки. Довго він йшов і побачив метелика й почав ним гратися. Весело біг за метеликом Гоболіно, потім стрибав, і не помітив як упав у річку.
Неподалік грались діти. Вони побачили як октеня упало в воду. Діти кинулись його рятувати. Але з берега вони не могли його дістати, взяли палицю й простягли її Гоболіно. Котик схопився за палицю кігтиками і так дістався до берега.
Діти зраділи кошеняті, зігріли його і стали з ним гратися. Гоболіно теж зрадів. Він довго мріяв про родину і хотів стати домашнім котом. Ввечері, збираючись додому, діти вирішили взяти Гоболіно з собою. Діти запитали в батьків, чи можна його залишити. Батьки дозволили, щоб Гоболіно жив з ними. В цій сім`ї вже жили коти й собаки. Дітки зраділи, що в них тепер буде ще й чорне кошенятко, а Гоболіно зрадів ще більше, бо він тепер має родину. Йому виділили місце й посуд та одарили любов`ю. Тепер в Гоболіно є багато друзів – котенят і собачат та ще із лісу прибігають погратись зайченята..
Котик весело живе й домівку має і до себе в гості всіх він закликає!

Answer 2

Одного разу у маленькому селі, серед зелених луків і високих гір, жив веселий хлопчик на ім'я Максимко. Максимко був дуже допитливим і завжди мав безліч питань про світ навколо нього.

Одного чудового літнього дня, коли сонце яскраво сяяло, Максимко вирішив здійснити свою найбільшу мрію - знайти загадковий Ключ до Зірок. Чув про нього хлопчик від своєї бабусі, яка розповідала казки про магічний Ключ, що може відкрити двері до небесних зірок.

Завівши на свою пошуки, Максимко поклав в свій маленький шкіряний рюкзак всі необхідні речі: картошину лопатку, компас і мапу, яку йому подарувала бабуся. Збираючись на велику пригоду, він вийшов зі села і рушив до глибокого лісу, де, як казали, міг бути схований Ключ до Зірок.

Після довгих годин ходьби серед верхових дерев та пісень пташок, Максимко знайшов місце, яке збігалося з його мапою. Він розгорнув мапу і почав копати з лопатою. Після тривалого розкопування він знайшов дерев'яну скриньку, прикрашену зірками.

Здивований і радісний, Максимко швидко відчинив скриньку. Вона блищала від тьмяного синього світла, а зсередини вилетіла маленька фея налітку. Фея посміхнулась Максимкові і сказала: "Вітаю, хоробрий хлопчику! Ти знайшов загадковий Ключ до Зірок, і тепер він належить тобі."

Максимко не міг повірити своєму щастю. Він запитав фею, як можна відкрити двері до неб