Question

Сказка про весну на українській мові ​

Answer 1

Казка про Весну  

Зібралася Весна-красна в гості в північні краї. Всю зиму вона провела разом з перелітними птахами на теплому півдні, а як стало сонечко все вище і вище на небі підніматися, тут вона і вирішила летіти.  

Просить Весна перелітних птахів - гусей, лебедів: «Віднесіть мене подалі на північ, там мене чекають не дочекаються і люди, і звірі, і птахи, і різні крихітні жучки-павучки». Але птахи побоялися летіти на північ: «Там, кажуть, сніг і лід, холод і голод, там, кажуть, ми всі замерзнемо і загинемо». Скільки Весна не просила, ніхто не хотів її у північні краї віднести. Зовсім вона засумувала: що ж, видно, доведеться все життя на півдні прожити. Раптом вона чує голос звідкись з височини: «Не журися, Весна-красна, сідай на мене, я тебе швидко на північ доставлю». Глянула вгору, а по небу над нею пливе біла пухнаста хмарка. Зраділа Весна, забралася на хмарку і полетіла у північні краї. Летить та вниз, на землю, поглядає. А там, на землі, всі радіють, всі її зустрічають. У полях рясніють проталини, біжать струмки, зламують на річці лід, а кущі та дерева в лісах і садах покриваються великими, готовими ось-ось вже розкритися бруньками.  

Полетіла Весна красна з півдня на північ на білій пухнастій хмарці. А слідом за нею потягнулися в рідні краї незліченні зграї перелітних птахів - гусей, лебедів і всякої крилатої дрібниці: жайворонки, шпаки, дрозди, зяблики, піночки, славки ...  

Так з того часу люди й запримітили: як з’явиться на небі перша пухнаста хмарка, так, значить, на ньому Весна-красна прилетить. Чекай тепер з дня на день тепла, талої води, чекай з півдня веселих крилатих гостей ...

Answer 2

Жило-було у країні далекій маленьке село. У цьому селі жили веснянки - маленькі квіти, які були символом весни. Коли наставав час весни, вони розцвітали і прикрашали своє село своєю красою.

Але в одну весну, коли веснянки вже готувалися до свого великого розквіту, з'явилася зима. Вона принесла з собою холод та сніг, і все село замерзло. Веснянки були засмучені, адже вони не могли розквітнути у таких холодах.

Але одна маленька веснянка на ім'я Маричка не здавалася. Вона була дуже смілива та мріяла побачити світло сонця. Вона вирішила, що зробить все можливе, щоб принести весну до свого села.

Маричка вийшла зі свого квітника і почала шукати джерело сонячного світла. Вона подорожувала по замерзлому селу, перестрибуючи через крижані кущі та сніжні замети. Врешті-решт, вона знайшла маленьку сонячну проміньку, яка пробивалася крізь хмари.

Маричка зібрала всю свою силу та енергію і летіла до цієї проміньки. Коли вона доторкнулася до неї, її легка пелюстка загорілася яскравим жовтим кольором. Це було дивовижне зірвання весни, яке Маричка зробила для свого села.

Із кожним кроком Маричка ставала сильнішою та яскравішою. Її квітка почала розквітати, освітлюючи замерзлі вулиці теплим сонячним промінням. Інші веснянки побачили це і приєдналися до Марички, розцвітаючи поруч з нею.

За кілька днів, село було повністю оживлене. Зима поступово відступала, а веснянки розквітали у всій своїй красі. Люди з радістю спостерігали за цим чудовим перетворенням, і всі вони знали, що Маричка та її веснянки принесли весну до їхнього села.

З того дня Маричка стала символом сили, волі та незламності. Її історія про весну стала легендою, яку розповідали маленьким дітям кожної весни. Вона нагадувала всім, що навіть найменша квітка може змінити світ, якщо вона вірить у себе та має сміливість діяти.

Отак закінчується казка про весну на українській мові. Вона нагадує нам про важливість надії, сили та віри у те, що кращі часи завжди настають після холодної зими. Нехай весна завжди оживляє наші серця та приносить радість у наше життя.