Вопрос задан 17.01.2020 в 10:10. Предмет Українська мова. Спрашивает Атрощенко Мария.

Склади розповідь про одну з історичних пам’яток України або свого міста

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Макарова Ангелина.

Україна неймовірно багата на пам'ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам'ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали.

Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі — Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на Київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії Київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами.

У ХІІІ столітті військо хана Батия зруйнувало Київ, і тільки свята Софія залишилася стояти над згарищем міста. За словами Павла Загребельного, Софія Київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама Богоматір підносила руки в молінні. Саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що Марія Оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки.

Спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. У своїй більшості то були твори на сюжети Святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. Саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. Досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання.

Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.

0 0
Отвечает Сучкова Саша.

Творчість Ліни Костенко — це високий рівень думання, долання висоти, що стала нормою. «Не треба думати мізерно», — ці слова можуть бути девізом творчості поетеси. Гете якось висловився, що жінка, пишучи вірші, не думає про зміст. Вона керується почуттями, а не розумом. Про Ліну Костенко так не скажеш. У її творах і почуття, і розум злиті воєдино.

Ліна Костенко — поет, що пише не про все, а про важливе. Один із напрямків її творчості — це історична пам'ять:

Далекий світ, купецька одіссея,
Хмільне старе вино старовини!

Вона своєю поезією будує мости між минулим, теперішнім і майбутнім.

...Везуть на страту козацького гетьмана Павлюка і його старого товариша Томиленка. Вони готові з гідністю прийняти смерть, але їх мучить думка про те, що разом з ними гине молодий козак Сахно Черняк, який не кинув гетьмана і вирішив умерти з ним заодно. Павлюк і Томиленко вмовляють його тікати, поки є можливість, навіть намагаються зіпхнути з воза, але молодий козак навідріз відмовляється. Павлюка видали ворогові свої, і Сахно своєю смертю хоче спокутувати гріх, який чорною плямою ляже на весь народ. Тому на слова Томиленка — «Нестерпно бути зрадженим. Болить», — Черняк відповідає:

А стерпно бути заодно із тими,
Хто перемовчав, коли вас в'язали?
Та все життя отак про себе й знати,
Що ти не зрадник, ні, Ти не відступник,
Ти, боже збав, не видавав нікого,
Ти просто вчасно очі опустив!
І після цього зватися людиною ...

«Не через вас я іду, а для себе», — сказав, як відрізав, Черняк. Не по-жіночому твердо лунає питання з твору «Циганській музі»:

І що їм всім до того, що корчишся ти з болю?
Щоб так страждать за нього,
Чи вартий цей народ?!
Але ж, але ж, але ж!..
Народ не вибирають.
І сам ти — тільки брунька у нього на гіллі,
Для нього і живуть, за нього і вмирають,
Ох, не тому, що він — найкращий на землі?

Ліна Костенко своїм життям вистраждала цю достойну відповідь. Дійсно, народ, як і матір, не вибирають. Відчувати себе часточкою, брунькою на народному гіллі — це щастя для справжнього патріота.

Поетеса у всіх своїх історичних творах уміє зобразити дідизну так, що вона наближається до нас, сучасних читачів, робиться об'ємною і зрозумілою. І тоді, здається, зникають віки, що розділяли давно минуле і сучасність.

Маруся Чурай — дівчина з легенди. Кажуть, що у XVII столітті жила у Полтаві дівчина, яка не тільки гарно співала, а й складала пісні, які стали народними.

Ліна Костенко у романі «Маруся Чурай» розповіла не тільки романтичну історію нещасливого кохання Марусі Чурай до Гриця Бобренка. Поетеса розкрила перед читачем великий пласт історії. У її творі історичні особи — не статичні фігури. Вони живуть, діють, помиляються і перемагають.

«Маруся Чурай» — це народне життя, строкате і повне, це виснажлива боротьба, це*сама історія промовляє до нас своє живе слово.

Ліна Костенко у своїй творчості часто звертається до історичного минулого України, в якому вона (а разом з нею і ми) шукає і знаходить відповіді на питання, що ставить їх сучасне життя.

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Однією з історичних пам’яток України є Києво-Печерський заповідник, який належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Це найбільший музейний комплекс України, який складається з лаври, печер, музеїв, храмів та інших пам’яток. Заповідник був заснований у 1051 році як печерський монастир, де жили та працювали відомі святі, письменники, архітектори та митці. У печерах збереглися мощі багатьох святих, які притягують паломників з усього світу. У музеях заповідника можна побачити унікальні експонати з історії, культури, мистецтва, природи та релігії України. Заповідник є також центром духовності, освіти та науки. Києво-Печерський заповідник є справжнім скарбом української нації, який відображає її багату та славну історію.

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська мова

Последние заданные вопросы в категории Українська мова

Задать вопрос