Question

Напиши текст розповідь на тему ,,Після грози"

Answer 1

Що таке гроза ? Гроза - це небезпечне природнє явище . Кожен міг бачити це. 

  Перед грозою вітер стає сильнішим і прохолоднішим . Небо вкривається темними і густими хмарами .Серед них ми можемо побачити  блискавку і почути розкати грому . Перед грозою все живе відчуває неспокій та страх .

    Скоро ми відчуваємо перші краплі дощу.

Answer 2

    оного разу в нас була гроза і мої собаки і кіт дуже перелякалися.  навіть і я трішки.

    коли гроза закінчилася було дуже мокро і ми поачили веселку як це було красиво. тільки ось ми з друзями навіть не пограли у футбол бо земля була мокра.

  ось так після грози  

 

 

 

 

зроби шо це найкраща мені потрібно для нового досягнення будь ласка

Answer 3

Після грози

Того дня небо затягнулося хмарами ще до полудня. Великі, сірі хмари припливали з горизонту, покриваючи сонячний диск і заповнюючи повітря електричним напругом. Здається, щось велике готується наробити. З кожною годиною хмари ставали темнішими і загрозливішими, а повітря наповнювалося напруженістю.

У самий спекотний час дня почувся голосний грім. Він прокотився над моєю головою, будто хтось вживав молотом по найбільших барабанах світу. Язик блиску, який акомпанував грому, злякав мене і створив страшну атмосферу. Здавалося, що світ перетворився на надприроджений театр, де природа, виявлялося, може грати роль грозовика.

Злива почалася саме так же раптово, як і грім. Раптові краплі злилися з неба, немов хтось відкрив величезний бак з водою. Град цілував землю, створюючи гуркотливий звук пробивання крокуючою армією. Вітер, що почався разом з дощем, кружляв, перекручував дерева, немилосердно обдуваючи безпорадну землю.

Але ось гроза пройшла. Хмари розійшлися, відкрилось небо, і сонце мало почало знову гріти. На фоні сумного хмарного дня проміння сонця ставило все на свої місця. Вода, що залишилася на листках дерев, блищала як сріблом. Пташки, що ховалися від грози, вийшли з-за кущів і, шумлячи крильми, радісно співали. У лузі квіти розквітли, розгортаючи свою світлу красу.

Я почав виходити на вулицю, намагаючись пройтися із подивом над цією грозовою зміною настрою природи. Запах після грози був особливим: свіжий, мокрий, з приємним присмаком надії. Кожен крок залишав в мокроті залишаючуся вода, і здається, що вся ця вологість подається зі мною вгору, на сторону неба. Після грози чувся великий і освіжаючий подих життя.

Така звичайна природна подія, як гроза, може змінити наше ставлення до світу. Відчуття португалії та страховувати разом складають непередбачуваність життя і роблять його особливим. Тому після кожної грози я стою на мить, дивлюся на посмішку на небі та насолоджуюся цією піснею природи, яка не мало що розчувства та надихає на нові починання.