Question

Твір- мініатюру про село в художньому стилі

Answer 1

Село моє зелено-кучеряве, Між верб, ставків виблискує кришталь. Поміж лугів, поміж пахучі трави Нічлава тихо в'ється в синю даль.
Є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. Місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це — моє село.
Я народилася і живу у маленькому, але мальовничому селі Жабинці, що розкинулось на берегах Нічлави.
Ще до сьогодні односельці розповідають легенду про походження його назви.
Колись давно на території сучасної ферми був маєток пана Жаб'є. До нього приходило багато людей найматися на роботу. Оскільки пан був дуже добрим, люди зводили собі оселі і залишалися на постійне проживання. З часом маленький хутірець перетворився на село. Коли Жаб'є помер (в нього не було продовжувачів роду), то люди на честь доброго пана назвали село Жабинцями.
З того часу минули століття, а воно й досі красиве і чепурне, завжди вітає усіх. На дорогу світять вікнами не маленькі хати під солом'яною стріхою, а високі добротні будинки.
Зараз у моєму селі всього п'ять вулиць: Горішня, Долішня, Кут, Гаврилівка, Нова. Але кожна з них по-своєму гарна і неповторна. Навесні зачаровують вони вишневим та яблуневим цвітом, влітку п'янять душу запахом матіоли та лілій, восени стелять під ноги жовтогарячий килим опалого листя, а взимку кружляють у чарівному танку сніжинок.
І я завжди відчуваю якесь нестримне, ні з чим незрівнянне почуття радості та задоволення. Якийсь гарячий клубок підкочується до горла... і хочеться говорити і мовчати, плакати і сміятися. Саме так буває після довгої розлуки.
Минають роки, змінюються часи, погляди, смаки, люди. Народ-творець дбає, працює, зводить новобудови — і в результаті — гарний будинок культури, двоповерховий магазин, уже 11 років радо вітає дітей школа. А в церкві Покрови Богородиці проходять богослужіння. Не забули односельчани і про тих, хто боровся і віддав життя за наше сьогодення — січових стрільців та воїнів УПА. їм на вулиці Кут насипано могилу. До неї ніколи не заростає стежка. Тут завжди чисто і людно. Сюди у день роковин йдуть жителі, приходять учні-першокласники, випускники, молоді пари...
На лівому березі Нічлави височіє напівзруйнований костел, якому уже понад двісті років.
Наш народ вміє і любить працювати, тому сподіваюсь, що через кілька років село моє стане ще кращим і я ще довго чутиму в ньому рокіт тракторів у час весняних та осінніх робіт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита і пшениці у гарячу пору жнив.
Я дуже люблю своє село і горджусь ним. А якщо Богом суджено мені його залишити, то "пташкою" завжди летітиму до свого "гнізда", до рідних Жабинець.

 

Answer 2

Українською літературою багато разів було зображено життя в селі. Село, як символ української душі, завжди привертало увагу письменників своєю спокійною атмосферою, простотою і близькістю до природи. У цій мініатюрі я хотів би передати особливості села в художньому стилі.

Вранці, коли сонце тільки зійшло і золотими променями освітлює зелені поля, село прокидається до нового дня. Опадаючі листя на дорогах шелестить під ногами, створюючи особливу мелодію. Пташки співають свої ранкові пісні, заповнюючи повітря щебетом. Запах свіжої землі і трави пронизує повітря, запрошуючи жителів села вийти на вулицю і відчути відновлюючу енергію природи.

Серед самого села грає дитячий сміх. Діти бігають по дворах, кидають камінчиками у ставок і збирають квіти для своїх мам. Старші жителі села мирно сидять на лавочках під великим деревом, спілкуються про минуле, діляться спогадами та мудрістю, набутою протягом років.

У селі кожен знає кожного, і це створює особливу атмосферу співприязні та злагоди. Люди допомагають один одному, діляться радістю і горем, святкують разом. У цьому селі час рухається повільніше, і дні здаються довшими. Іноді, коли вечір заходить, село засинає в спокої, а тільки світло вікон може вказати на те, що в деяких будинках ще триває життя.

Село - це маленький світ, де кожна особистість має своє місце, свої традиції і свою історію. Воно втілює у собі красу і простоту сільського життя, де люди живуть згідно з природою і насолоджуються кожним моментом. Село - це місце, де серце відчуває спокій і затишок, де кожен день - це новий початок і можливість знову з'єднатися з коріннями своєї культури.

Я сподіваюся, що ця мініатюра передала вам почуття та образи села в художньому стилі. Нехай ці слова надихнуть вас на відчуття краси та спокою сільського життя і нагадають про значення природи і спільноти, які вона створює.