Question

1. Чим видризняются самостийні частини мови від службових?

Answer 1

Самостійні частини мови (вони ще називаються знаменними) виконують номінативну або вказівну функцію в реченні. Вони називають предмет або явище, його якості або властивості, позначають кількість, дію і стан. «Ця коротка промова тривала порівняно недовго – півгодини. Слухаючи Фунта, Паніковський розчулився». У цих пропозиціях всі частини мови – знаменні, проте завжди обходитися ними неможливо: ми використовуємо поширені і складні лексичні конструкції і в усній, і в письмовій мові, а для граматичного і синтаксичного зв’язку потрібні прийменники, частки і сполучники.

Із службових слів неможливо побудувати речення – їх вживають тільки зі знаменними. Лексичного значення вони не мають, у них неможливо виділити корінь або основу. Шкільна програма зазвичай рекомендує визначати, в чому різниця між самостійними і службовими частинами мови, поставивши запитання до даної лексичної одиниці: якщо це неможливо, то перед нами службове слово.

Частота вживання знаменних частин мови набагато нижче, ніж службових, проте список останніх вельми обмежений (порівняно з лексикою мови) – всього до 200 одиниць. І якщо кількість іменників, прикметників і дієслів постійно змінюється, то склад частинок, сполучників і прийменників практично статичний, а їх вживання не залежить від типу і жанру тексту.

З морфологічної точки зору відміна самостійних частин мови від службових полягає у висловленні їх граматичного значення через якийсь граматичний показник. Службові слова як раз і є одним з таких показників (у ряді випадків), але самі морфологічно не змінюються.

Answer 2

Мова складається з різних частин, які виконують різні функції в реченні. Серед цих частин можна виділити самостійні (основні) та службові (допоміжні) частини мови. Давайте розглянемо основні різниці між ними:

1. Самостійні (основні) частини мови: - Іменник (noun): Позначає імена предметів, істот, абстрактних понять. Наприклад, "стіл", "людина", "радість". - Дієслово (verb): Вказує на дію або стан. Наприклад, "читати", "бігти", "думати". - Прикметник (adjective): Додає характеристики іменникам. Наприклад, "великий", "красивий", "щасливий". - Прислівник (adverb): Надає додаткову інформацію про дієслово, прикметник чи інший прислівник. Наприклад, "швидко", "гарно", "дуже".

2. Службові (допоміжні) частини мови: - Сполучник (conjunction): З'єднує слова, фрази або речення. Наприклад, "і", "або", "але", "якщо". - Частка (particle): Вказує на настрій чи ставлення говоріння. Наприклад, "не", "так", "би". - Сполучний (preposition): Показує відношення між іншими словами в реченні. Наприклад, "за", "під", "у". - Вигук (interjection): Виражає емоції та почуття. Наприклад, "ой", "ура", "ойля".

Самостійні частини мови використовуються для вираження основного значення в реченні, тоді як службові частини мови виконують допоміжні функції, такі як з'єднання слів, вказівка на настрій говоріння чи показ відношень в просторі чи часі.