Question

Художній твір про солов'я

Answer 1

Соловейко... Кому в Україні не відома ця дзвінкоголоса пташка? Хто не насолоджувався неперевершеним співом солов'я? 

Я живу у Харкові. У мальовничих гаях поблизу міста, біля річок і ставків у середині травня можна почути спів соловейка. Я не раз бував з батьками о цій порі за містом. Ми слухали спів солов'я, але я жодного разу не бачив цю пташку, скільки не придивлявся до зелених хащів. Соловейко наче кепкував з мене: і не відлітав далі, і залишався невидимим. Я ж так старався його розгледіти. Мені було цікаво, яке воно, те загадкове створіння, здатне так гарно, так натхненно співати. У Костянтини Малицької в художньому описі я знайшла відповіді на мої роздуми про загадкову сіру пташку весни. Авторка опису розповіла про солов'я так, ніби вона розповідала про людину. Читати її твір цікаво й корисно. 

Прилітають солов'ї з вирію тихо і непомітно. Вони не галасують про свій приліт як дикі гуси чи журавлі. їх не чути й не видно до того часу, коли тихого травневого надвечір'я навколишній світ не наповниться солодким неперевершеним співом. 

Солов'їна пісня — це не лише гімн весні, це гімн коханню. Адже співає соло¬вей тоді, коли його подруга висиджує у гніздечку солов'ят. Багато цікавого розповіла авторка опису про характер солов'я, про його звички. Виявляється, співають солов'ї і в клітці. Але пісня в неволі зовсім інша: "Ся піснь — піснь неволі, сумна, уривиста, наче та думка в'язня, що, відбившись об мури таємниці, назад глухим гомоном повертає в грудь невільника. Лиш піснь на свободі справжньою є піснею!" 

Я люблю весну, люблю наші родинні поїздки за місто. Я люблю милувати¬ся сосновими лісами і березовими гаями, люблю дивитися на дзеркальну гладь ставків і озер. Люблю слухати солов'їний спів. Мені досі не пощастило побачити дзвінкоголосого птаха весни. Можливо; я його колись і побачу, але твердо знаю, що ніколи в житті не триматиму солов'я у клітці. Нехай собі співає на волі, подалі від гамірливих вулиць міста. 

Answer 2

Один прекрасний літній ранок сонце тільки-но зійшло на небі, а всю природу наповнило неповторне співання солов'я. Чарівні звуки проникали в кожну краплину повітря, збуджуючи всі санції.

На дереві посеред луку сидів маленький соловейко. Він був неперевершений у своєму виконанні та мав особливий чарівний голос. Кожна його нота малювала живописний пейзаж в слухачів, захоплюючи їх серця і душі.

Сам соловейко неслись в своїх піснях у світ фантазії. Всі свої радощі та наполегливість він вкладав у музику, розповідаючи своїм співом про кохання й любов, про радість і страждання. Його пісні ніжно проникали в серце слухачів, розмиваючи межі між сном та реальністю.

Все навколо замовкало, коли соловейко починав співати. Буденні турботи та проблеми відходили на задній план, замінюючись відчуттям щастя та впевненості у світі. Всі, хто слухав його, запалились бажанням жити сповненою життям, насолоджуючись кожною миттю, як соловейко насолоджувався кожною нотою своєї пісні.

Його мелодії знаходили відгук у кожному серці, будучи абсолютно незрозумілими для розуму. Вони передавали почуття, які неможливо було передати словами. Тільки слухаючи солов'їний спів, можна було зрозуміти, що це значить бути живим, насолоджуватись маленькими радощами, і знати, що кохання є найповнішою формою щастя.

Так соловейко співав і викликав у слухачів пристрасть до життя, надихаючи на мрії та бажання. Він був музою, що давала світло в темних періодах, навчала радіти дрібницям, показувала прекрасне лице світу.

Тому, коли виходить сонце, а повітря наповнюється звучними нотами солов'їного співу, не час гадати про сумні думки. Слухаючи цю мелодію, погрузся в світ музики та краси, що допоможе тобі знайти радість та життєрадісність. Спів солов'я нагадає тобі, що краса є навколо нас, потрібно тільки вміти бачити її і насолоджуватись кожною її митью.