Question

Гумористичний твір невеличкий за обсягом

Answer 1

Тато з мамою збираються іти на ярмарок до Сігету. Господи, яка то радість для нас! Починаємо ковтати слину та облизуватись від згадки про солодку халву, глюкоз та бісквіти в позолочених папірцях. – На кого б малого залишити? – питається більш сама у себе мати. Це про Іванка, бо я вже першокласник, нівроку! Коли вийду з школи, то перш зупиняюсь дражнити Калаїшину собаку, поки бідна не захрипне гарчачи, опісля перехожу дорогу сисикатися з Семенишим гусаком, а вже потім іду в гості до старого Микити, який вгощає мене медом, поки я розказую йому всі шкільні новини, бо старого Бджолу, як його прозвали хлопці, страх цікавить знати все. І ось, як бачите, поки доплентаюся додому, тато з мамою могли б не з Сігету, а з Бухаресту повернутися. – Може, у Марії Гафіїної? – допомагає їй тато. – Та де? – махає рукою мама. – Відколи ці бешкетники взули її кота в горіхові шкаралупи ні чути не хоче. – А в старої Олени? – Ні та не захоче, бо носилися верхи на її козі. – А в Параски? – продовжує тато. – Глечик з молоком розбили. І так перелічили всіх сусідок, але на кого залишити Іванка – не знайшли. – Ну і славні в мене бахури, є чим гордитись, – погрозив нам тато пальцем. Я нібито не побачив того, а Іванко ані пис... Запхав по лікті руки у кишені і мовчки гойдає собі ногами та раз у раз на мене поглядає, немов хоче сказати: «Бач, яка я поважна особа, ось скільки клопочуть собі голови, поки вирішать на кого мене залишити». – А може б пішов з ним у школу? – киває тато головою у мій бік. – Йому олівець та клаптик паперу, і сидітиме тихо, як риба у воді, чи не так, Іванку? Іванко мовчки махає головою, що так, а мені приходить завити, як Николаїшина собака. Знаю я те «як риба у воді», – лиш його зачепить якийсь хлопець, розквасить губи і верещить, як у зубного лікаря. Ще не встигли ми добре через поріг класу переступити, а вчитель до нас: – Сьогодні в нас відкритий урок, інспекція приходить аж з Бая Маре, то ж молю вас, діточки, будьте чемні та тихі, аби муху чути в класі, а коли вже хочете щось сказати, то підіймайте гарненько два пальці вгору, добре? У нас від тої «інспекції з Бая Маре» аж мороз спиною поліз. Учитель повісив на стіну картину, на якій була намальована оса і, дивлячись на інспекторів почав: – Сьогодні будемо вивчати букву С. Ось тут на картині намальована оса, а під нею знаходяться три букви: буква О, буква С та буква А. Хто з вас може прочитати разом слово, написане під малюнком? Ми ні пис... Вчитель інспекцію питає, думаємо собі, бо інакше не радив був нам зберігати тишину, «аби муху чути в класі». – Ну, що написано під малюнком? – повторює вчитель. В класі, мабуть, ні одної мухи, бо інакше б її чути, така тиша. – Ну, тоді скажіть, що тут намалювано? – вказує вчитель на осу. Ми ні пис... А Іванко враз пирск, два пальці вгору. – О молодець! – похвалив його вчитель, і до інспекторів: – Він ще не ходить до школи, – а потім до Іванка: – Ну, скажи нам, Іванку, що намальовано на цім малюнку? Іванко надувся, як індик, і голосно крикнув: – Муха! Весь клас вибухнув сміхом, навіть учитель з інспекторами розсміялись, а Іванко вже квасить губи, ось-ось заверещить. Хіба не знаю я, те «тихо, як риба у воді»?

Answer 2

Гумористичний твір: "Пригоди Смішного Персонажу"

Одного разу, в маленькому містечку, жив смішний персонаж на ім'я Максим. Він був завжди веселим і вмів розважати оточуючих своїми жартами та кумедними вчинками. Усі любили проводити час з ним, адже він завжди здатен був розсмішити навіть найсерйозніших людей.

Одного дня, Максим вирішив піти на прогулянку до парку. Він одягнув свій найяскравіший костюм, який мав всі кольори веселки, і вирушив у свою пригоду. В парку було багато людей, які насолоджувалися сонячним днем. Максим почав розповідати свої найкращі жарти та виконувати кумедні танці. Люди сміялися і раділи, дивлячись на нього.

Але раптом, під час одного з його жартів, Максим випадково впав у ставок. Він злякався, але швидко зрозумів, що це може бути ще одна чудова можливість розвеселити людей. Він почав плескати водою, робити кумедні рухи і вигукуючи: "Допоможіть мені, якщо хочете посміятися!".

Люди, які бачили цю ситуацію, не могли стриматися від сміху. Вони почали допомагати Максиму вибратися зі ставка, але при цьому сміялися до сліз. Це була найвеселіша сцена, яку вони коли-небудь бачили.

Після того, як Максим вибрався зі ставка, він подякував людям за допомогу і розповів ще більше жартів. Люди вдячно сміялися і відчували себе щасливими, проводячи час з таким веселим персонажем.

Таким чином, Максим продовжував розважати людей своїми кумедними пригодами і жартами. Він нагадував людям, що сміх - це найкращий ліки від буденних проблем і стресу. І завжди, коли хтось потребував доброго настрою, вони знаходили Максима, який завжди був готовим розсмішити їх.

Цей гумористичний твір є невеликим за обсягом, але передає важливу ідею про значення сміху та радості в нашому житті.