Question

Скласти казку про щедру горобину яка підгодовує пташок

Answer 1

Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.     У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам»ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі — птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди…    Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом. - Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування. -Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки. -Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам — ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час. -Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі — весело зачиркали пташеки. — Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

Answer 2

Жила-була в лісі щедра горобина. Вона була особлива тим, що весь рік була повненька яскравими червоними ягідками. Кожного ранку, коли сонечко тільки зійшло, горобина починала розкривати свої гілочки і ніжно шепотіти до всіх пташок: "Прийдіть, прийдіть, мої маленькі друзі! Я вас підгодую!"

Пташки з усіх куточків лісу почули цей заклик і радісно полетіли до горобини. Вони сідали на гілочки, що були вкриті червоними ягідками, і починали смакувати їх. Горобина завжди була щаслива, коли бачила, як пташки їдять її смачні ягідки. Вона знала, що допомагає пташкам зберегти сили і знайти ситування в холодну пору року.

Але одного разу, коли зима настала особливо суворою, горобині почало бракувати ягідок. Вона занепокоєно задумалася, як допомогти своїм пернатим друзям. Горобина зібрала всі свої сили і вирішила зробити щось неймовірне.

Вона почала збирати всі гілочки з ягідками, що залишилися, і зробила з них маленькі гніздечка. Потім горобина піднялася вгору і розкинула свої гілочки по всьому лісу. Кожне гніздечко було розміщене на виднім місці, щоб пташки змогли знайти їх.

Коли пташки знову прилетіли до горобини, вони здивувалися: ягідок було мало, але вони бачили, що горобина зробила все можливе, щоб допомогти їм. Пташки зайняли свої гніздечка і почали їсти ягідки. Вони зрозуміли, що горобина вклала великий труд і зібрала разом все, що залишилося, щоб вони не голодували.

Пташки були вдячні горобині і вирішили підгодувати її в знак подяки. Вони почали шукати насіння та комахи, які горобина любила, і приносити їх їй. Горобина була дуже рада і вдячна своїм друзям. Вона розуміла, що навіть невелика допомога може зробити чудо і зігріти серце.

Так от, з того часу горобина і пташки стали нерозлучними друзями. Горобина завжди розкриває свої гілочки для пташок, а пташки завжди приносять горобині їжу. Ця казка нагадує нам, що навіть найменша доброта може змінити світ навколо нас і зробити його кращим місцем для всіх живих істот.