Question

Напишіть твір-мініатюру за поданим початком. Дайде назву. Раптом біля своїх нвг я побачив пухнасту смугасту грудочку. Я простягла до неї руку і тут же інстиктивно відсмикнула: грудочка надулася, широко відкрила рота й зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Чомусь воно не спурхнуло від моєї простягнутої руки. Мабуть, пташеня було поранене або хворе? Хоч би як там не було, я...

Answer 1

Я вирішила йому допомогти. То було дитинча ластівки, воно впало з гнізда, і поранило своє крило. Меня було його так шкода, що я його взяла до себе додому. Мама не заперечувала, а навпаки, підтримала мене! Я за ним слідкувала день у день, і нарешті він зміг стати на свої тонісінькі ніжки. На наступний день він міг ходити. Так минуло декілька місяців, і моє пташеня могло вилітити у небо.Я буду його чекати, і сподіватись, що він повернеться.

Answer 2

Дайде - Спасіння на крилах

Раптом біля своїх ніг я побачив пухнасту смугасту грудочку. Я простягла до неї руку і тут же інстинктивно відсмикнула: грудочка надулася, широко відкрила рота й зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Чомусь воно не спурхнуло від моєї простягнутої руки. Мабуть, пташеня було поранене або хворе? Хоч би як там не було, я вирішила допомогти йому.

Всім своїм існуванням я відчувала співпереживання до цього беззахисного створіння. Його розлючені шипіння і застрашливий рот не злякали мене, але викликали ще більше прагнення допомогти. Я підняла пташеня і обмотала його теплою тканиною, щоб воно почувалося комфортно.

Знаючи, що я не можу сама вилікувати його, я швидко попросила поради у місцевих експертів з птахівництва. Вони порадили мені дбайливо годувати пташеня м'ясом і малими комахами, які були його природним харчуванням. Я дотримувалася їх порад і стежила за здоров'ям пташеняти.

З кожним днем пташеня ставало сильнішим і активнішим. Я помітила, як воно розкривало свої крила і намагалося літати. Незважаючи на його початковий страх переді мною, воно поступово почало довіряти мені. Наша зв'язок ставав все сильнішим і я відчувала, що ми стали нерозлучними друзями.

Одного дня, коли пташеня було вже повністю відновлене, ми разом вийшли на прогулянку. Я відкрила вольєр і воно вирвалося на волю. З переляком і радістю в його очах, пташеня розправило свої крила і злетіло в небо.

Слідуючи за ним поглядом, я почула, як вітер шепотів мені на вухо: "Ти зробила щось дивовижне. Ти дала нове життя цьому пташеняті, і тепер воно може вільно літати, де завгодно йому заманеться." Ці слова наповнили моє серце радістю і гордістю.

Так закінчилася моя історія спасіння на крилах. Цей досвід навчив мене цінувати кожне життя і робити все можливе для того, щоб допомогти іншим створінням. І хоча це була мініатюра великої історії, для мене вона стала незабутньою.