Question

Твір опис в художньому стилі на тему "вулиця мого дитинства"

Answer 1

Вулиці мого дитинства дуже знайомі мені!
своє дитинство я провила у свому дворі у цих дуже знайомих забутих богом стінах.
тут я провила все своє дитинство,всі мої щасливі хвилини пройшли у цьому дворі.
у цьому дворі я вперше познайомилася із своїми друзями ,які мене розчаровували ,і надавали мені ,хвилини радості!
завжди буду пам.ятати цей двір !де тільки б не була б я!

Answer 2

Вулиця мого дитинства, пестра і чарівна, живе в моїй пам'яті як незабутній сон. Кожен куток пронизаний ностальгією, кожен будинок збереглий у моїй душі як символ щасливих моментів.

На початку вулиці стояв старовинний будинок з великими дерев'яними дверима, що ніби вітали кожного, хто крокував у цей світ дитинства. Щоразу, коли я проходив повз його стіни, відчував неймовірну гармонію, що переходила з будівлі прямо у мою душу.

По обидва боки вулиці розташовувалися старі двоповерхові будинки, кожен з них був унікальний по-своєму. Їх фасади оздоблені розписами й вітражами яскравих кольорів, які були створені десятиліттями тому майстрами, що володіли незбагненним талантом. Кожен будинок мав свою історію, своїх мешканців, але всі вони об'єднувалися єдиною сім'єю - сім'єю цієї вулиці.

Гордо уздовж вулиці стояла велична алея вишневих дерев, яка весною різноманітними квітами заполонювала повітря солодким ароматом. Коли вишні цвіли, вони магічним чином перетворювали вулицю в справжню казку, де кожен зміг забути про справи дорослих і перетворитися на безтурботого дитину, щасливо гойдаючи дерев'яний гойдалку на гойдалках.

Коли наставало літо, вулиця оживала - діти виходили зі своїх дворів і бігали під вигравування за велосипедами, квітковими королевами та тихими будинками. Вечорами на вулиці лунали разом зі співами цвіркуна бабусині казки, що заводила все до чудового і благословленого світу.

Автентичні дворики, обнесені високими заборами, були своєрідною фортецею дитинства. Там, під теренами, ми ловили краплини дощу і розмовляли з квітами, там ми грали у штрифти, ховалися від сонця і танцювали під зоряним небом. Кожен двір був повний секретів і пригод, які намагався розкрити кожен новий день.

Вулиця мого дитинства - найважливіше місце в моєму житті, де я вчився кохати та бути коханим, де я бачив світ у всій його красі, де кожен камінець мав свій сенс. Вибій твердинь мого дитинства Гордо стоїть між небом і землею, спогади в них, мов вечірній сон, що ніколи не буває забутий. Вулиця мого дитинства - це моя казка, мій рай, моєродинне дерево, що дає мені силу та мудрість продовжувати далі.