Question

Твір-опис синички. Требо щоб було 3 частини будьласко.Мені швидко требо!!

Answer 1

Прийшла чарівниця зима. У засніженому саду тихо , мляво . Чуєш : « Пінь – пінь , чержж ! » Це кричать птахи . Дзвінко , голосно . А потім так само проспівала : « Пили -пили- пили ! Ци -ци -ци -пі ! Ін -ча -ін -ча ! »Так звучить пісня синички . Але виразно чути й інша пісенька : « Чет- че! Пі -ю- ті ! Чи-чи – чи-чи »! Так співає чечітка . Обидві птахи сноровисто бігають по гілках . Синиця і влітку живе в саду , а чечітка прилітає тільки на зиму. Але це не заважає їм дружно жити і радіти сонячному зимового дню. Птахи – друзі саду . Вони вишукують шкідників на деревах і чагарниках і знищують їх у великій кількості. Це, мабуть , найкорисніші для лісу птиці – рухливі , спритні . Вони харчуються переважно комахами . Роздовбувати кору дерев , шукають і знаходять личинок шкідників. Синиці дуже прив’язуються до людей. У нашій країні широко поширена велика синиця , галка , московка . Найбільшу користь для саду приносить перша з них. Це осілий птах , що кочує лише частково. Гніздитися вона починає рано , коли ще лежить сніг і б’ють морози . Тому гніздо робить дуже тепле , вибираючи для нього місце в дуплах дерев , в щілинах колод дерев’яних будинків. Синиці завжди знаходяться в русі , але в холодну пору року не завжди здатні прогодуватися .. Тому багато їх гине від голоду і холоду. Допомогти перезимувати синичка просто – потрібно робити в годівниці і не забувати насипати в них корм. Годівниці можна робити різні , але хочеться , але хочеться , щоб у них були автоматичні годівниці , в які сніг не потрапляє. Зерно в них висипають відразу на 5 – 6 днів і навіть десять днів. Корм в такій годівниці не псується. Від того , як добре ми допоможемо синичка та іншим зимуючим поруч з нами птахам , залежить урожай плодових дерев у наших садах. Та й просто знати , що зробив добру справу , не дав загинути птахам , дуже приємно.

Answer 2

Твір-опис синички

Частина 1: Зустріч

У тихому лісі, де повітря наповнене свіжим ароматом соснових гілок, живе маленька синичка. Її пухнасте перо відбивало блакитними відтінками сонячного світла. Синичка майстерно пересувалась по гілках, своїми маленькими лапками тримаючися за них. Вона була майстеркою в гроці, а її пісня линула над лісом, наповнюючи його мелодією радості.

Одного прекрасного ранку, коли сонце тільки почало зігрівати своїми променями, синичка зустріла маленьку дівчинку на прогулянці. Дівчинка зупинилася, захоплена красою пташки, і почала розмову з нею.

Частина 2: Дружба

Синичка, яка завжди була боязкою, почувала, що з дівчинкою вона відчуває себе комфортно. Вони проводили разом багато часу, годували пташок, гралися в скритися серед дерев. Дівчинка навчила синичку, як зробити невеличке гніздо, і вони разом збудували його на гілці біля вікна.

Синичка почала довіряти дівчинці і навіть прилітала до її вікна, чекаючи на нові пригоди. Вони разом спостерігали за природою, дивилися, як змінюється кольорова палітра лісу в різні пори року. Дівчинка навіть дала синичці ім'я - Софія, на честь своєї улюбленої казки.

Частина 3: Прощання

Але, на жаль, час пролетів швидко, і дівчинка повинна була повертатися додому. Синичка почувала сум у своєму серці, але знала, що це прощання не означає кінець їхньої дружби. Вони обіцяли одне одному, що завжди будуть думати про іншого, навіть якщо вони знаходяться на різних континентах.

Софія поклала крихтку хліба на вікно, як символ їхньої дружби, і поцілувала вікно, прощаючись зі своєю маленькою синичкою. Синичка зітхнула і полетіла в далекий ліс, але в її серці завжди залишалася пам'ять про ту неповторну дружбу.

Так закінчилася історія про синичку і дівчинку, двох друзів, які знаходять щастя в простих речах і навчаються цінувати одне одного. Їхні душі залишили слід у серцях, нагадуючи, що справжня дружба незрозуміла межам часу та простору.