Question

Твір на тему остаій подих зими

Answer 1

Осінь... Пора мрій та роздумів, спогадів та переживань, душевного сум'яття та палітри настроїв щодня. Кожної хвилини в чиїйсь душі відбувається переворот бажань. Жага спілкування за чашкою кави з незнайомцем приходить на зміну потребі у самотності та меланхолійному стану...
"Останній подих осені" - це разовий захід, метою якого є спробувати задовільнити як одні, так й інші потреби наприкінці цієї бурхливої для багатьох пори року. Надходить час весни... Сніг починає танути, а пташки прилітати назад. Для декого це - щастя, бо теплота обвгріває нас. Для декого це - сум, бо сніг буде лише через 9 місяців. Я люблю зиму, тому дуже сумую, коли зима робить останній подих.

Answer 2

Я дуже люблю кататись на санках з друзя ходжу кожен день і одного вихідного дня я побачив що сніг на вулиці розтав.Чомусь деякі люди тішились,ая ні.Нелюблю коли скрізь болото жарко але потрібно ходити в курточці.Мені подобаэться коли сніжно на деревах іній сніг падаэ на шибках вікон пейзажі автор якихмороз.Але мені й подобаэться весна за її привітну погоду

Answer 3

"Останній подих зими"

Зимовий вечір огортає світ своєю ледь вловимою завісою. Морозне повітря пронизує кожен куток природи, змушуючи дерева хитати своїми вітами в ритмі таємничої мелодії. Небо, немов велика холодна склянка, засяяне мільйонами витинаних сріблястих візерунків, які виглядають немов замерзлі сльози.

На вулицях та тротуарах лежить біла ковдра снігу, яка ніжно обгортає землю, приховуючи під собою всі сліди та доріжки минулого. Дерева виглядають, ніби вони заснули, а їхні гілки прикрашені сріблястими ожерельями з крижаних крапель.

В цей момент останнього подиху зими відчувається в повітрі. Це як останній таємничий подарунок перед весною, спроба зими залишити свій відбиток в серці природи. Сонце на заході грає рожевими та фіолетовими відтінками, освітлюючи небо як кисть художника, яка створює витончені візерунки на полотні.

Люди, одягнуті в теплі кофти та шарфи, прогулюються по вулицях, задумані та захоплені красою зимового пейзажу. Діти весело катаються на санчатах, залишаючи за собою веселий слід на снігу.

Але в цьому віддзеркаленні зимової краси вже заключена історія прощання. Останній подих зими – це її лагідний клас, перш ніж вона відступить перед могутньою силою весняного пробудження. За кожним крижаним квіткою, за кожним засніженим верблюжком на гілці – це як останній митар життя зими, яка підготовлюється відступити перед новим початком.

І в цьому теплому світлі зимового закату ми відчуваємо тепло в своїх серцях, знаючи, що незабаром прийде весна, але одночасно відчуваємо тугу за тими чарівними моментами зимової казки. Останній подих зими – це спогад про те, як кожен сезон залишає свій відбиток в нашому житті, нагадуючи нам про невичерпну красу природи і безкінечний обіг життя.