Question

Переказ твору Калина уже по ярах стоїть у червоних кетягах, як у зорях. Кожна ягода аж дзвенить достиглим соком, так і жевріє сипким жаром. Алене може підпалити ні віття, ні стверділого листя. Горобці клюють ягоди, кетяги ворушаться, і набубня­вілі сузір’я здригаються, ніби хочуть злетіти. І від того, що на калині стільки ягід, вона здається усміхненою. Щасливою й усміхненою. Орють. Переорана чорна земля піднімає вище груди, звільна зітхає. Її огортає солодка втома: за літо вона наморилась, вигойдуючи на собі збіжжя, бита громом, лякана блискавкою. Тепер вона позіхає, сивими ранками вкривається туманом, до полудня тримає на собіколючу росу, а тепло її ввечері швидко простигає, залазячи вглиб... Земля жде на обложну мокву, на сірі пронизуючі вітри, на безпроглядні ночі. Вся та негода буде їй байдужою, вона засинатиме. І коли хуґа співатиме од яру свою перемерзлу пісню, вона вже спатиме. Все більше вкриватиметься глибо­кими заметами. І снитиметься їй, мабуть, легкий весняний дощ, який лунко стукає у її снігову хату. І так довгоснитиметься їй той дощ, аж поки справді не розбудить. А тепер – орють, і калина по ярах стоїть у вогні. А тепер небо сизе, і по ньому пасуться сизі хмари. А тепер – лисиця вибігає з нори, вже пухнастіша, і хоч не залишає поки що слідів, але така ж обачна, як і тоді, коли сніг буде продзьобаний торочками її лап. А тепер – повітря пронизане сумом, і той сум тонко блищить на поверхні польової річечки-крутійки, ним пахне димок з багаття, у якому пастухи печуть картоплю, тим сумом дзвенить торохка бадилина, за яку вчепилась, цідиться і не може процідитись нитка бабиного літа. А тепер тітка Солоха ламає калину. Зірвані кетяги складає в торбу. Сама вона – згорблена та немічна. Щоб стара була така – то ні; а всеньке життя просла­бу­вала, нездужалося їй. Якого кетяга не дістає, то нагинає гілляку. А якої гілляки не нагне, то рогачиком її притягує. Ягоди сяють у сузір’ї, не опадають і мимоволі соком не бризкають. Вони терпкувато пахнуть, і гіркощами од них несе, і вже долоні натерлись калиною, і одяг, і коси просякли також. Поступово худі бабині щоки теж починають світитись, ніби калина покропила їх своїм соком.

Answer 1

Ответ:

Я ето произведение читал вроде все правильно если я не ошибаюсь

Answer 2

Калина, яка вже стоїть у червоних кетягах, відіграє головну роль у цьому творі. Кожна ягода на калині наповнена достиглим соком і жаром, що робить їх такими соковитими і смачними. Навіть горобці клюють ягоди, а кетяги на калині рухаються, здіймаючись і спускаючись, немов хочуть злетіти. Така велика кількість ягід на калині робить її усміхненою і щасливою.

Потім автор описує оранку землі, яка піднімається вище груди і звільна зітхає, втомлена від літа, коли вона намагалась вирощувати збіжжя. Тепер землі стає сивою, вкривається туманом і тримає на собі росу до полудня. Тепло швидко простигає ввечері, коли сонце заходить, і земля засинає.

Автор описує, як земля чекає на дощ, вітер і ніч. Вона стане байдужою до всієї негоди і просто засне. Тоді, коли хуга співатиме пісню, земля буде спати покрита глибоким снігом. Автор згадує, як земля снить легкий весняний дощ, який стукає у снігову хату, і який буде снитися їй довго, доки не розбудиться.

Тепер описується, як калину ламає тітка Солоха, збираючи зірвані кетяги в торбу. Тітка Солоха сама згорблена і немічна. Вона нагинає гілляки, щоб дістати ягоди, а якщо гілляки не нагинаються, то вона використовує рогачик, щоб притягнути їх до себе. Ягоди на калині сяють у сузір'ї, не опадають і не бризкають соком. Вони мають терпкий запах і гірку смак, який навіть залишається на долонях і на одязі. Поступово щоки тітки Солохи також починають світитись, ніби калина покропила їх своїм соком.