Question

Морфологічний розбір займенників. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

В - прийменник

усіх - займенник, множина, родовий відмінок

народів - іменник, множина, родовий відмінок

світу - іменник, однина, родовий відмінок

існує - дієслово, 3 особа однини, теперішній час, наказовий спосіб

повір'я - іменник, однина, називний відмінок

що - сполучник

той - займенник, чоловічий рід, називний відмінок

хто - займенник, чоловічий рід, називний відмінок

забув - дієслово, чоловічий рід, однина, минулий час, наказовий спосіб

звичаїв - іменник, множина, родовий відмінок

своїх - займенник, множина, родовий відмінок

батьків - іменник, множина, родовий відмінок

карається - дієслово, 3 особа однини, теперішній час, наказовий спосіб

людьми - іменник, множина, давальний відмінок

і - сполучник

Богом - іменник, однина, творений відмінок.

Answer 2

Вираження "Морфологічний розбір займенників" вказує на необхідність дослідження морфологічних ознак (тобто форм) займенників, які є частинами мови, що замінюють іменники у реченні. Займенники використовуються для посилання на певні особи, предмети, речі або поняття без необхідності повторювати їх імена.

Основні морфологічні ознаки займенників включають рід (чоловічий, жіночий, середній), число (однина, множина) та відмінок (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний). Займенники також можуть мати форму присвійного відмінка, щоб вказати на власність.

Наприклад, українські займенники "я", "ти", "він", "вона", "воно", "ми", "ви", "вони" мають рід (чоловічий, жіночий, середній), число (однина, множина) та відмінок (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний). Займенники можуть також змінюватися за відмінками залежно від їхньої ролі в реченні.

Вірування, що той, хто забуває звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом, є поширеним у багатьох народах світу. Це вірування відображає значення традицій, звичаїв і культурної спадщини, які передаються від покоління до покоління. Забуття цих звичаїв може вважатися великим гріхом або оскорбленням, яке привертає до себе погані наслідки.

Соціальне визнання, яке може супроводжувати дотримання звичаїв, може включати підтримку та повагу спільноти, а також забезпечення гармонійного життя. З іншого боку, порушення традицій може викликати осуд та відокремлення від спільноти.

Вірування в кару за забуття звичаїв батьків, яка накладається людьми і Богом, може слугувати як моральне нагадування про важливість збереження традицій та поваги до своїх коренів.