Question

Переказ тексту публіцистичного стилю. У чому твоє призначення? Мабуть, кожен із нас часто запитував себе: хто я такий і яке моє призначення на Землі? Як зробити своє життя цікавим і різноманітним? Як прожити, щоб отримувати задоволення і водночас бути корисним суспільству? Питання дуже складне і в той же час дуже просте, а відповідь ще простіша: жити потрібно по совісті. Досить часто можна почути, що людям без честі і совісті набагато легше пристосовуватися до будь-яких умов і до будь-якого середовища. Але це зовсім не так. Інколи за маскою вульгарності і грубості ховається зранена душа, яка так прагне щастя і хорошої долі. Часто в пошуках кращого ми не помічаємо звичайних земних радостей, а вони ж ось тут, зовсім поряд. Це сонячний ранок і тихий журливий вечір, це рідне село, де ти знаєш кожну стежку, це родина з дорогими тобі людьми, це школа і шкільні друзі, котрі інколи готові заради тебе на відчайдушні необдумані вчинки… Щастя – це те, що тебе оточує, що рухає тобою і дає наснагу. Щастя – це перше посаджене дерево і перший поцілунок, це батьківська похвала і хороша оцінка у щоденнику, це смачна цукерка і радість від забитого гола, це красива сукня і чашечка ароматної кави…Зуміти це все оцінити – справа не хитра, але водночас варто задуматися: а хто ж я серед цієї життєвої круговерті? Сьогодні кинув грубе слово мамі, тоштурхонув ногою кота, який трапився на шляху (нехай знає в оселі місце!), розказав учителю свої права, забувши про свої обов’язки, втік з третього уроку, а ще…А ще багато чого, тільки чомусь ці «подвиги» не принесли бажаного задоволення. А ще…А ще в душі якийсь буравчик не дає спокійно заснути, перевертає з боку на бік, відганяє сон. Це – совість. І є вона у кожного з нас. Тільки одні роблять висновки, а інші випробовують долю, наступаючи і далі на ті самі граблі, які так боляче б’ють носа. Жити по совісті? А це як? Мабуть, треба поглянути на себе збоку і прокрутити все назад: ласкаво обізватися зранку до батьків, бо вони у нас одні, погладити Мурчика, який так чекає від тебе ласки, поглянути в очі вчителя, у яких відбивається щире бажання навчити і безсилля перед твоєю байдужістю, відсидіти урок, хоч як би важко не було, попросити вибачення у товариша, якого зовсім недавно вилаяв останніми словами, переділити навпіл яблуко, пригостивши першокласника…І тоді буравчик серед ночі притихне і спатиме спокійно разом з тобою. А ти, прокинувшись інколи посеред темряви, подумаєш: яке ж все-таки життя цікаве і різноманітне, то навіщо його дні витрачати на всілякі дурниці, коли можна прожити гідно, залишивши після себе по-справжньому хороший слід.​

Answer 1

Объяснение:

Всі ми часто задаємо собі питання про наше призначення в цьому світі. Як зробити своє життя більш цікавим і змістовним? Як жити так, щоб отримувати задоволення і водночас приносити користь суспільству? Відповідь на ці питання, здається, досить проста: жити з совістю.

Часто почуємо, що людям без честі та совісті легше пристосовуватися до будь-яких умов і оточення. Проте це не так. За маскою грубості та вульгарності часом прихована ранена душа, яка прагне щастя та долі. Ми часто не помічаємо простих життєвих радостей, які оточують нас - сонячні ранки, родину, друзів, і моменти, коли ми можемо бути корисними і щасливими. Щастя - це навколишнє, що надає життю сенсу, і вміти це оцінювати - це важливо.

За все це варто пам'ятати, хто ми є серед цього великого життєвого круговерту. Чи не час задуматися і діяти зі справжньою совістю, слухаючи свої обов'язки і взаємодіючи з іншими, намагаючись робити світ кращим. Тоді спокій та глибокий сон стануть нашими вірними спутниками, а наше життя стане більш яскравим та змістовним.

Answer 2

В даному тексті автор висловлює думки щодо питань власної ідентичності, призначення на Землі та того, як жити цікаво та різноманітно. Автор стверджує, що ключ до цього - жити по совісті. Текст закликає до цінування простих радостей життя та важливості внутрішньої чесності.

Автор наголошує на тому, що, хоча може здатися, що людям без честі та совісті легше адаптуватися до різних умов і середовищ, це не так. Під маскою вульгарності та грубості, за словами автора, може приховуватися ранена душа, яка прагне щастя та хорошої долі.

Автор пропонує приділити увагу звичайним радощам, таким як сонячні ранки, родина, шкільні друзі, забиті голи та інші приємні моменти. Він стверджує, що щастя - це те, що оточує людину, рухає нею і надихає.

Совість, за словами автора, є внутрішнім буравчиком, який може заважати спокійному сну, якщо людина вчиняє нечесні або морально сумнівні дії. Жити по совісті, зауважує автор, означає робити висновки з власних помилок та намагатися прожити гідно, залишивши позаду себе позитивний слід.

У тексті висловлено ідею, що життя може бути цікавим та різноманітним, якщо людина дбає про свою совість, цінує прості радості та прагне залишити позитивний слід у суспільстві.