Question

Усний твір розповідного характеру в художньому стилі про виконання певних дій про макіяж

Answer 1

Незабаром я закінчу школу. Тож вже зараз переді мною гостро стоїть питання майбутнього працевлаштування. Але спочатку треба здобути вищу освіту. Щоб визначитися, де саме її здобути, треба розібратися в собі й з’ясувати, ким я хочу стати. Я це вже зробила. Упевнена: мій вибір остаточний. Моя майбутня професія — візажист. Чому саме візажист? Бо це та справа, яку я по-справжньому люблю!

Answer 2

Біля вікна, де крізь вуличне освітлення просочувалася нічна темрява, стояла стара туш для вій, ріжок пудри та палітра тіней. Спокійно дзеркальце відображало невпевненість у своїх власних можливостях, але вже не тінь засумованого обличчя, а метушні рукавички, які дбайливо пристосовували кожен елемент. Біля мене час відчасно стискав ручки годинника, нагадуючи, що час для вечірнього виходу вже наближається.

Макіяж — це завжди була для мене якась таємниця. Завдання здається нескінченною грою кольорів і тіней, яка потребує не тільки техніки, але і креативності. Сьогодні відчуваються якісь особливі моменти, і не можу визначити, чи це тому, що це мій перший раз, чи через те, що в цей вечір я вирішила бути особливою.

Мій вибір упав на ніжно-рожеві тіні, що найкраще підкреслять зелені відтінки моїх очей. Туш для вій обіцяла зробити їх довшими, наче переливишись медом. Легкий рум'янець, як дотик до ранкової тривоги, відзначив яблучні щоки. Пудра, наче дотик легкого вітру, розгладила тонкі лінії обличчя.

Рухи моїх пальців були обдуманими, але нескладними. Макіяж, здається, вимагає особливого підходу, коли ти не просто покладаєш кольори на обличчя, але створюєш свою власну картину, яка розповідає про твоє настрій та відчуття.

Закінчивши, я подивилася на відображення в дзеркалі. Обличчя, яке дивилося на мене, вже не було знайомим. Це була не просто я – це була я в новому світлі, з новою історією. І ось тут виникає парадокс: за допомогою косметики я створила новий образ, але відчувала себе більше справжньою, ніж будь-коли.

Скрізь, де я йшла, супроводжували запитання тих, хто помічав зміну. І це було неймовірно захоплююче. Все, що я робила, це за допомогою макіяжу, але це було не тільки прикраса – це було вираженням себе, маленьким актом творення, що додавав моєму дню яскравіший колір.

Макіяж для мене став чимось більше, ніж просто ритуалом перед вечіркою. Це стало вираженням моєї творчості, і глибшої взаємодії з тим, хто я є. І я відчувала, що це тільки початок довгої і захоплюючої подорожі в світ макіяжу.