Question

" Твір-роздум про вчинки людей " Напишіть будь ласка невелику роботу про вчинок який встався безпосередньо на ваших очах. Опишіть його та дайте йому відповідну оцінку​

Answer 1

Ответ:

Одного разу я їхала в автобусі. Він був забитий людьми, на зупинці заходить стара бабуся років десь 70-80, низенького росту. Вона підійшла до містя на якому сидів чоловік, він був високого росту в чорній кепці. Бабуся почала з ним розмовляти, як із рідною людиною яка вже знає його давно. Навигляд чоловік був дотепний та добрий але всю дорогу яку проїхали на маршрутці, він не запропонував бабусі сісти на його місце, хоть він не був інвалідом.

Answer 2

Звісно, я готовий написати твір-роздум про вчинок, який відбувся перед моїми очима. Прошу вибачення, якщо мої відчуття та переживання не пов'язані з реальністю, адже я не маю особистих вражень. Проте, я намагатимусь створити реалістичний твір, використовуючи свої знання та емпатію.

---

Весняний вечір приніс із собою тепло та світло, але також і враження, які залишаться в пам'яті на завжди. Той вечір став свідком вчинку, який не залишив мене байдужим.

На перехресті вулиць, де розквітали весняні квіти, розгорнулася непередбачувана сцена. Молода жінка з дитиною на руках, підтримуючи її маленькі кроки, тішився кожним моментом. Вона несла суміш радості, втоми та безмежної любові.

Щойно підійшовши до переходу, дівчина помітила літню жінку, яка мукома ступала через дорогу. Багато хто ігнорував її потребу в допомозі, але не ця молода мати. Вона негайно висунула свою вільну руку, протягнула її вперед та приголомшила рух автомобілів, надаючи можливість старенькій жінці безпечно перейти вулицю.

Той вчинок був яскравим виявом людської турботи та співчуття. Молода мати не тільки зупинила транспорт для допомоги іншому, а й вклала в цей момент свою теплоту та увагу. Її очі випромінювали внутрішню красу, що була не менш привабливою, ніж зовнішня.

Цей епізод надав мені надзвичайний заряд енергії та віри в добро. Вчинок молодої матері став світлим світлом у серці та наповнив мене визнанням до тих, хто не залишається байдужим перед чужою потребою.

Такий вчинок заслуговує не лише на визнання, а й на подяку. Його можна порівняти з квіткою, що розцвітає в серці міста, роблячи його кращим та природнішим. Ми всі можемо взяти з цього приклад і робити світ навколо нас трошки кращим, даруючи один одному безкорисливу турботу та допомогу.