Question

5. Напишіть твір. За епіграф візьміть рядки з вірша Ганни Арсенич-Баран: Я-не художник. Ой, як жаль. Я малювала б мрійну осінь, першi заморозки босi, I втому лісу, і печаль. Я - не художник. Ой, як жаль. Доберіть заголовок. Срочнооо!!!

Answer 1

Заголовок: "Моє бачення осіннього пейзажу: між мріями та реальністю"

Твір:

Сьогодні я хочу поділитися з вами своїм унікальним баченням осіннього пейзажу. Я не художник, але слова моїй душі виливаються так, немов пензель митця розписує картину на полотні.

В епіграфі до цього оповідання я обрала рядки з вірша Ганни Арсенич-Баран, які говорять про те, як важко передати красу осіннього лісу, перші заморозки та загальну печаль цього пори року. "Я - не художник. Ой, як жаль. Я малювала б мрійну осінь, перші заморозки босі, і втомленість лісу, і печаль. Я - не художник. Ой, як жаль."

Моє бачення осіннього пейзажу - це не лише картина, а історія, яку я хочу розповісти. Коли я дивлюся на осінній ліс, я бачу красу, яка зводить з розуму. Дерева переодягаються в золотаві та червоні вбрання, які дзвенять під час вітру. Кожен листочок, мов фарбована крапля, танцює у повітрі, щоб потрапити на землю та створити чарівний килим.

Перші заморозки, ніби чарівна підставка, привертають увагу своєю холодною красою. Краплі роси перетворюються на крижані витвори мистецтва, прикрашаючи траву та гілочки дерев. Кожен крок стає симфонією ламання крихких крижаного покриву.

Але під цією ідилією ховається втомлений ліс, де дерева зберігають свою енергію для майбутньої весни. Вони стоять мовчки, дивлячись на землю своїми великими гілками, а їхні тіні лягають на землю, створюючи сумний малюнок печалі.

Це моє бачення осіннього пейзажу - спроба виразити красу і таємницю цього чарівного періоду року. Я можливо не художник, але слова дозволяють мені малювати світ так, як його бачить моя душа.