Question

18. І звертання, і вставне слово вжито в реченнях (2 б.) А Людина, може, й не безсмертна, але безмежна. Б Живи, світи, моя надіє! В Юпітере, ти гніваєшся, отже, ти неправий. Г Кобзарю мій, ти, мабуть, учивсь співати на руїнах Січі. Д О рідний краю, рідна стріхо, мою любов прийми. ПОВИННО БУТИ 2 ВІДПОВІДІ !!!!!!!

Answer 1

Ответ:

А) Людина, може, й не безсмертна, але безмежна.

Д) О рідний краю, рідна стріхо, мою любов прийми.

Answer 2

Ваше прохання розібрати вжиття звертань і вставних слів у реченнях досить зрозуміле. Давайте розглянемо кожне речення:

1. "Людина, може, й не безсмертна, але безмежна."

- Звертання: відсутнє. - Вставне слово: "але" є вставним словом, відокремлює обставинну частину речення.

2. "Живи, світи, моя надіє!"

- Звертання: "моя надіє." - Вставне слово: відсутнє.

3. "У Юпітере, ти гніваєшся, отже, ти неправий."

- Звертання: "У Юпітере." - Вставне слово: "отже" використано як вставне слово для вираження логічного наслідку.

4. "Кобзарю мій, ти, мабуть, учивсь співати на руїнах Січі."

- Звертання: "Кобзарю мій." - Вставне слово: "мабуть" вказує на припущення чи ймовірність.

5. "О рідний краю, рідна стріхо, мою любов прийми."

- Звертання: "О рідний краю, рідна стріхо." - Вставне слово: відсутнє.

Отже, в обох реченнях присутні звертання, а вставні слова використані для вираження обставин чи наслідків.