Question

Напишіть твір роздум у художньому стилі про вчинок знайомого/знайомої. Використайте щонайменше три фразеологізми на тему чому потрібно берегти природу

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Значення та роль природи в житті людини важко переоцінити – людина є частиною природи, тому існувати окремо від неї не може. Саме тому природу потрібно берегти в усьому, а найперше – в собі самих.

Взаємодія людини і природи відбувається щодень – коли людина ходить по землі, торкається рослин чи виробів з них, проводить час з тваринами, щось виробляє чи викидає сміття, приймає ванну чи пере одяг, куховарить чи вдихає аромат квітки. Найперше – людина дихає завдяки природі: болотам і лісам, що виробляють кисень, необхідний для існування людської істоти. Якщо продовжувати створювати тонни сміття й відходів щогодини, вирубати ліси й осушувати болота, змінювати русла й впливати на течії річок, знищувати різні види рослин і тварин, природа, у тому вигляді, який людина знає з давніх часів, загине. Тому відповідь на питання «чи змогла б людина прожити без природи?» очевидна – ні. Отже, берегти природу для людини просто життєво необхідно!

Answer 2

В очах мого знайомого, здавалося, вогонь вогню нерідко власні переливав. Завжди приголомшливий, він завжди вражав своєю вмінням розуміти природу, ніби читаючи її таємниці з аркушів власного серця. І ось, минулого теплого літнього дня, він вчинив щось, що залишить в свідомості кожного, хто має щонайменше краплину почуття до цієї неймовірної скарбниці – природи.

Знайомий вирішив провести власний акт екологічної відповідальності, і якимось чином він це зробив так, що це стало не просто вчинком, а вираженням його внутрішньої гармонії з природою. Вранці, коли сонце тільки почало виглядати з-за горизонту, він вийшов на свою територію, де топтали його ноги, і почав дарувати природі нове життя.

Знаючи, що природа – це не щось, що ми маємо, але щось, що ми позичаємо від майбутніх поколінь, він засадив дерева, ніби розсипаючи скарбницю сім'ї срібників. Та як водиться кажуть: "Саджай, щоб садити!" Він творив своєрідний акт відданості природі, заплутуючись серед дерев, як у лісі, де кожне дерево – це живий свідок часу.

Вчинок його був як перо в руці поета, віддзеркалюючи власне враження від зіткання з природою. Він не просто висадив дерева; він висадив мрії, вірив у майбутнє і ставав одним з тих, хто несе свій внесок в збереження природи, надіючись, що його вчинок залишиться на землі, немов пам'ятник мудрості.

Цей вчинок – не просто красномовний жест, або ритуал. Він є частиною нашої духовності, яку ми передаємо від покоління до покоління. Бережливе ставлення до природи – це не тільки обов'язок, але і вияв мудрості. І в цьому акті відкривалася краса, яка може змінити світ. Такі вчинки нагадують нам про велич людини, здатної віддати природі те, що ми взяли в позичку.