Question

Написати твір-роздум на тему"Своє,рідне-своєрідне​

Answer 1

Ответ:

Українці – народ, який дуже чутливо ставиться до всього “свого”. Особливо це стосується дому – своєї маленької Батьківщини. Її люблять, нею пишаються і нікому не дадуть образити поганим словом. Але ж не всі такі. І не всі розуміють цю дивну любов. І навіть якщо говорити не тільки про любов до Батьківщини, але й просто про любов до свого. Але чому так? Чому для одних своє – це щось особливе, сокровенне, надзвичайно цінне, а для інших – це щось звичайне і буденне?

Окрім своєї маленької (або і великої, чому ні?) Батьківщини, люди часто вважають “своїми” якісь звички, знання, поради і вислови. Часто можемо чути: “О, це він від мене взяв”, або “Ти цим у свого татуся”, “Донечка пече пироги як я – завжди смачно!”. Чому нам так важливо щось присвоїти? А тому, що вважаємо це своїм надбанням, скарбом і деякою особливістю і дуже тішимось, коли знаходимо однодумців, які теж вважають щось суто своїм.

Але коли знаходимо того, хто скаже: ” А чому твоє? Я це і від Михайла чув”, “Ну і що, я теж таку колекцію в дитинстві мав, але потім віддав сусідському хлопчику”, то це дошкуляє нам, а іноді й боляче ранить. Наші цінності, наше “своє” хтось бере і отак запросто знецінює. Ми починаємо захищати “своє” і наштовхуємось на ще більшу стіну непорозуміння.

Щоб не ставалося конфліктів інтересів, непорозумінь, які іноді зовсім легко розв’язати, варто зрозуміти, що “своє” – воно тільки для нас “своє”, а для іншого воно вже “чиєсь”. Звучить дивно, але це насправді так і усвідомлюється воно десь на підсвідомості. Оце “своє”, рідне ми осмислюємо і відчуваємо не так, як хтось інший, ми вкладаємо свій сенс. Але ж не варто забувати і про “чиєсь”, бо для когось оце “чиєсь” і є “своє”. Виходить якась плутанина між “своє” і “чиєсь”. Та це лише на словах. На підсвідомому рівні ми розуміємо всі відтінки цих явищ.

Тому, коли починаємо відстоювати або нахвалювати “своє”, пам’ятаймо, що своє рідне – своєрідне.

Объяснение: Выберешь

Answer 2

Ответ:

Українці – народ, який дуже чутливо ставиться до всього “свого”. Особливо це стосується дому – своєї маленької Батьківщини. Її люблять, нею пишаються і нікому не дадуть образити поганим словом. Але ж не всі такі. І не всі розуміють цю дивну любов. І навіть якщо говорити не тільки про любов до Батьківщини, але й просто про любов до свого. Але чому так? Чому для одних своє – це щось особливе, сокровенне, надзвичайно цінне, а для інших – це щось звичайне і буденне?

Окрім своєї маленької (або і великої, чому ні?) Батьківщини, люди часто вважають “своїми” якісь звички, знання, поради і вислови. Часто можемо чути: “О, це він від мене взяв”, або “Ти цим у свого татуся”, “Донечка пече пироги як я – завжди смачно!”. Чому нам так важливо щось присвоїти? А тому, що вважаємо це своїм надбанням, скарбом і деякою особливістю і дуже тішимось, коли знаходимо однодумців, які теж вважають щось суто своїм.

Але коли знаходимо того, хто скаже: ” А чому твоє? Я це і від Михайла чув”, “Ну і що, я теж таку колекцію в дитинстві мав, але потім віддав сусідському хлопчику”, то це дошкуляє нам, а іноді й боляче ранить. Наші цінності, наше “своє” хтось бере і отак запросто знецінює. Ми починаємо захищати “своє” і наштовхуємось на ще більшу стіну непорозуміння.

Щоб не ставалося конфліктів інтересів, непорозумінь, які іноді зовсім легко розв’язати, варто зрозуміти, що “своє” – воно тільки для нас “своє”, а для іншого воно вже “чиєсь”. Звучить дивно, але це насправді так і усвідомлюється воно десь на підсвідомості. Оце “своє”, рідне ми осмислюємо і відчуваємо не так, як хтось інший, ми вкладаємо свій сенс. Але ж не варто забувати і про “чиєсь”, бо для когось оце “чиєсь” і є “своє”. Виходить якась плутанина між “своє” і “чиєсь”. Та це лише на словах. На підсвідомому рівні ми розуміємо всі відтінки цих явищ.

Тому, коли починаємо відстоювати або нахвалювати “своє”, пам’ятаймо, що своє рідне – своєрідне.

Answer 3

Своє, рідне - своєрідне

Коли ми говоримо про "своє, рідне", ми зазвичай маємо на увазі те, що є нам близьким і знайомим. Це можуть бути люди, місця, традиції або навіть речі, які ми вважаємо важливими і особливими для себе.

"Svoe, ridne" має глибокі корені в нашій природі як людей. Ми завжди налаштовані на з'єднання з тим, що нам близьке і рідне. Ми шукаємо зв'язку з нашими корінями, історією, культурою і звичаями. Все це формує нашу ідентичність і визначає наше місце в світі.

Саме тому так важливо підтримувати та вчитися більше про своє, рідне. Якщо ми не знаємо своїх коренів, як можемо розуміти себе і свій шлях? Вивчення свого рідного мови, культури та історії допомагає нам зрозуміти наше минуле, оцінити наші цінності і почуватися більш зв'язаними з нашими предками.

Крім того, багатолюдність і культурна різноманітність є однією з найважливіших переваг світу. Кожна культура має свою особливу спадщину і внесок у людство. Відкривати для себе інші культури і цінності, але не забувати про своє, рідне, дозволяє нам стати багатшими і глибше розуміти самих себе і оточуючий нас світ.

"Своє, рідне" також підтримує наші відносини з близькими і рідними людьми. Коли ми піклуємося про тих, хто нам близький, ми підтримуємо зв'язок і створюємо сильну комунікацію. Це надає нам впевненості і розуміння, що є як основними складовими здорових і щасливих стосунків.

Отже, "своє, рідне - своєрідне" - це про цінність і важливість того, що маємо. Наші корені, ідентичність, сім'я та культура є фундаментом нашого буття і характеризують нас як унікальних особистостей. Будь-яка спроба постійно навчатися, розповідати, досліджувати і підтримувати своє, рідне допомагає нам знайти наше місце в світі і стати гармонійною і розуміючою людиною.