Question

Твір роздум на морально-етичну тему: Своє,рідне- своєрідне

Answer 1

Ответ:

Твір на тему: “Своє рідне своєрідне”

Українці – народ, який дуже чутливо ставиться до всього “свого”. Особливо це стосується дому – своєї маленької Батьківщини. Її люблять, нею пишаються і нікому не дадуть образити поганим словом. Але ж не всі такі. І не всі розуміють цю дивну любов. І навіть якщо говорити не тільки про любов до Батьківщини, але й просто про любов до свого. Але чому так? Чому для одних своє – це щось особливе, сокровенне, надзвичайно цінне, а для інших – це щось звичайне і буденне?

Окрім своєї маленької (або і великої, чому ні?) Батьківщини, люди часто вважають “своїми” якісь звички, знання, поради і вислови. Часто можемо чути: “О, це він від мене взяв”, або “Ти цим у свого татуся”, “Донечка пече пироги як я – завжди смачно!”. Чому нам так важливо щось присвоїти? А тому, що вважаємо це своїм надбанням, скарбом і деякою особливістю і дуже тішимось, коли знаходимо однодумців, які теж вважають щось суто своїм.

Але коли знаходимо того, хто скаже: ” А чому твоє? Я це і від Михайла чув”, “Ну і що, я теж таку колекцію в дитинстві мав, але потім віддав сусідському хлопчику”, то це дошкуляє нам, а іноді й боляче ранить. Наші цінності, наше “своє” хтось бере і отак запросто знецінює. Ми починаємо захищати “своє” і наштовхуємось на ще більшу стіну непорозуміння.

Щоб не ставалося конфліктів інтересів, непорозумінь, які іноді зовсім легко розв’язати, варто зрозуміти, що “своє” – воно тільки для нас “своє”, а для іншого воно вже “чиєсь”. Звучить дивно, але це насправді так і усвідомлюється воно десь на підсвідомості. Оце “своє”, рідне ми осмислюємо і відчуваємо не так, як хтось інший, ми вкладаємо свій сенс. Але ж не варто забувати і про “чиєсь”, бо для когось оце “чиєсь” і є “своє”. Виходить якась плутанина між “своє” і “чиєсь”. Та це лише на словах. На підсвідомому рівні ми розуміємо всі відтінки цих явищ.

Тому, коли починаємо відстоювати або нахвалювати “своє”, пам’ятаймо, що своє рідне – своєрідне.

Answer 2

Своє, Рідне – Своєрідне

Людина завжди шукає своє місце у світі, свою ідентичність, свій шлях. У цьому пошуку морально-етичні аспекти грають надзвичайно важливу роль. Однією з найбільш важливих етичних ділем є питання про те, наскільки важливо бути вірним своїм корінням і чи можна примирити свою ідентичність із загальними цінностями суспільства.

Спробуємо зрозуміти, що означає "своє, рідне" і "своєрідне". "Своє, рідне" - це те, що було дане від природи, що є частиною нашого спадку, культури, традицій. Це може бути національною приналежністю, релігією, мовою, сімейними цінностями та іншими аспектами, які формувалися від наших предків.

З іншого боку, "своєрідне" - це те, що визначає нашу унікальність. Це наше особисте бачення світу, наші унікальні таланти, інтереси, характер, думки і переконання. Це те, що робить кожну людину неповторною і цінною саме заради того, хто вона є.

Здавалося б, ці два поняття можуть конфліктувати одне з одним. Однак, справжня мудрість полягає в тому, як знайти баланс між ними. Ми не можемо ігнорувати своє рідне, оскільки воно формує наші коріння і надає нам призначення у світі. Водночас, ми повинні розвивати своєрідність, оскільки це допомагає нам рости як особистостям і приносити світу щось нове і цінне.

Моральний аспект полягає в тому, як ми використовуємо цей баланс у відносинах з іншими людьми і в суспільстві загалом. Ми повинні поважати інших і їхню "своє, рідне", навіть якщо воно відрізняється від нашого власного. Повага до різноманітності є фундаментальною етичною цінністю.

Завдяки збереженню свого коріння і розвитку своєрідності, ми можемо приносити унікальний внесок у суспільство, сприяти його розвитку і збагачувати його культурний ландшафт. Отже, "своє, рідне" і "своєрідне" можуть і повинні існувати поруч, створюючи гармонійний образ життя, що базується на моральних та етичних цінностях.