Question

За наведеним початком скласти твір - оповідання за картиною "Сліпий бандурист" Дівчинка забігла в хату й швиденько сказала бабусі з дідусем: — Там старий… Сліпий з бандурою. — Тож зви його швидше до хати! — схопилася бабуся. Старого бандуриста провели в хату й посадили на лаві. Незабаром, залишивши всі свої справи, до хати почали сходитися люди.

Answer 1

Ответ:

Їх приваблювала таємнича присутність сліпого бандуриста, який заворожував серця своїм музичним талантом. Люди сиділи в колі, уперто слухаючи його виконання. Всі були зачаровані, коли його пальці торкалися струн бандури, створюючи неймовірні мелодії.

У хаті панувала особлива атмосфера. Час зупинявся, а серця людей наповнювались неземною красою музики. Сліпий бандурист відчував, як його музика з'єднує серця всіх присутніх. Він віддавався цьому процесу з повним захопленням, забуваючи про свою сліпоту та обмеження.

У хаті зібралася різна людська доля. Були тут молоді та старі, багаті та бідні, але музика сліпого бандуриста зливала їх у єдину рідну родину. Всі забували про свої турботи та проблеми, адже відчували, що музика здатна зцілити душу та дарувати радість.

Незважаючи на свою сліпоту, сліпий бандурист бачив більше, ніж багато хто з нас. Він бачив красу світу у звуках бандури, відчував емоції відгуки людських сердець і дарував усмішки тим, хто його слухав.

Повість про сліпого бандуриста поширилася по всьому селу. Люди приходили з усіх куточків, щоб послухати його музику. Вони проникались його духовним відданням музиці та незвичайною силою його душі. Багато хто з цих людей знайшли в ньому втрачену надію та натхнення для власного життя.

Одного разу, після концерту, дівчинка, яка першою знайшла сліпого бандуриста, приступила до нього і сказала:

— Діду, я бачу, як ви граєте, але ви нічого не бачите. Як це ви робите?

Сліпий бандурист посміхнувся та відповів:

— Моя дитино, музика - це не щось, що можна побачити очима. Вона народжується усередині мене, усередині мого серця. І коли я граю, вона перетворюється на звуки, які всі можуть почути. Хоча я не бачу світла, я відчуваю красу, що пронизує кожен звук. Це дар, яким мене наділила доля, і я дякую їй за це кожен день.

Дівчинка задумливо нахилила голову та сказала:

— Діду, я хочу навчитися грати на бандурі, щоб теж вміти передавати красу через музику.

Сліпий бандурист усміхнувся та поклав руку на долоню дівчинки.

— Це чудове бажання, моя дитино. Я буду навчати тебе. Пам'ятай, музика - це не лише звуки, але й магія, що здатна змінювати світ.

І так почався новий етап у житті сліпого бандуриста та його вихованки. Вони подорожували разом, ділилися музикою з людьми по всьому світу, принесли радість і надію у серця безлічі людей. Сліпий бандурист став символом того, що ніщо не може пригнічувати людину, коли вона знаходить своє покликання і віддає своє серце через музику.

Так завершувалася картина "Сліпий бандурист", яка лишала незабутні враження в серцях людей. Вона нагадувала про силу музики та здатність людини змінювати світ навіть у найскладніші моменти. І кожен, хто бачив цю картину, розумів, що внутрішня краса і талант здатні пробуджувати чарівність у нашому світі.

Answer 2

Співкартина "Сліпий бандурист" розповідає нам про незвичайну подію, яка відбулася в житті маленької дівчинки та її бабусі та дідуся. Давайте спробуємо створити оповідання на основі цієї картини.

*** Була гарна і ясна весняна день, коли маленька дівчинка на ім'я Марійка забігла в хату своєї бабусі та дідуся. Її очі блищали від захвату, і вона швиденько сказала:

— Там старий... Сліпий з бандурою.

Бабуся, чувши ці слова, здивовано піднялася з-за столу, а дідус, сидячи в кріслі, звернувся в бік дівчинки і уважно прислухався. Незважаючи на свій вік і незручності, вони обидва прагнули зрозуміти, що відбувається.

— Тож зви його швидше до хати! — вигукнула бабуся, а дідус з пильним виразом обличчя підтримав її рішучість.

Старого бандуриста провели в хату, де він з радістю сів на лаву. Через мить він потягнувся до бандури, яка лежала поруч, і почав налаштовувати її струни. Дідус з бабусею дивилися на нього з захватом, а Марійка стояла поруч і спостерігала за ним з зацікавленням.

Не минуло довго, як до хати стали сходитися люди з навколишніх сіл та хуторів. Слухаючи чарівну музику старого бандуриста, вони відкладали свої справи і рушили до цієї дивовижної події. Серця всіх наповнилися теплом та вдячністю, а їхні душі занурилися в світі неперевершеного мистецтва та доброти.

Бабуся, дідус і Марійка відчували гордість за те, що саме вони стали свідками цієї дивовижної зустрічі з мистецтвом і душею бандуриста. Та незвичайна подія стала символом об'єднання людей, мистецтва та добра, який здатний розцвітати навіть в серцях найпростіших селян.

Ця історія нагадує нам, що мистецтво може об'єднувати серця і робити наше життя яскравішим і багатшим, навіть в найнезвичайніших обставинах.