Question

Твір-опис природи в художньому стилі. Пж срочно

Answer 1

Ранок... Морок вже відступає на зміну сонячному дню.. Туман все ще стоїть, прикриваючи могутні Карпати, і видно лише верхівки гір, що возвеличуються над полонинами, доводячи , що вони - королі цього краю.

Дерева прокидаються од сну , розпускаюючи своє віття над землею. Квіти розкривають свої пелюстки, щоб напитися ранкової роси. Пянкі аромати рослин, що зустрічаються лише в Карпатах, зачаровують твій нюх.

Все таке гарне навкруги: сонце золотаво обрамлює небосхил, кудлаті хмарки невпинно пливуть за вітром, небо світле , зачаровує своєю свіжістю. Під горами розгортаються полонини - зелені, сповнені зеленою, соковитою травичкою та пянкою гаммою квітів.

Десь недалечко, обабіч стежини, біжить невпинний струмок. Дзеркальночистий, невибагливий, петлястий - він простягається на довгі декілька кілометрів.

Краса гір зачаровує, занурює тебе з головою в вир краси, первозданності та сили.

Answer 2

Зима.

О такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.

Answer 3

Под прикрытием утро свёртывало тёплые туманы, словно проявляя постепенно ярко-зелёные пучки травы. Очертания деревьев плавно вырисовывались из мглистого покрова, словно таинственные фигуры из сказки. Легкий ветерок играл с листьями, медленно шурша их под своими нежными прикосновениями. Вдалеке слышались созвуки пения птиц, которые приветствовали первые лучи солнца. Озеро, нежно покатывающееся в небольшую долину, издали смотрелось как зеркало, которое нежно окрашивалось в отражении ясного неба. Лишь тихие рябинки, непроизвольно возникающие от легких дуновений ветерка, нарушали тишину этого места. На берегу озера простирались густые заросли цветов, словно ковры из забытых грез. Белые, розовые и голубые лепестки украшали гряды роз и фиалок, занявшие небольшое пространство рядом с водой. Их запах деликатно проникал в ноздри, создавая ощущение нежности и красоты. Сказочные бабочки с широкими мягкими крыльями плавали в воздухе, словно никому не известные посланцы цветов. Их яркие, причудливые узоры поднимали настроение и приносили волшебство. Тихие шорохи ветвей заметного леса, который окружал озеро, сопровождали интересные звуки животных. Шелест листьев при встрече с гостеприимным ветром создавал мелодичный звук, словно сочинение природы. Такое место было идеальным для отдыха и передышки от шумного городского мира. Человек, окунувшийся в это богатство природы, получал массу положительных эмоций и смог на время отключиться от повседневной суеты. Весь край, в котором находилось озеро, казался высеченным из чистейшего серебра. Все было утопало в зелени и тишине, словно заслоняясь от мира людей. И лишь отдаленный лай собаки или пение дальнего соловья могло нарушить эту идиллию. Творение природы, проникнутое красотой и хрупкостью, оставалось загадкой для людей. Все её детали величественно сочетались друг с другом, создавая уникальное произведение искусства.