Question

Допоможіть будь ласка я не можу придумати казку про те як горобина підгодовує пташок

Answer 1

Що ж таке, якось галасно на дворі. Невже щось сталося? 
- Що ви так галасуєте? Не даєте відпочити!
Усі начали ще голосніше співати своїм співом.
- Ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали.
- Та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. Ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким червоним намистом. Чого ви заводите такий гамір?
- Дякую наш друже, ти завжди нам допомагаєш. Але ця горобина ще не спіла.
Коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина.
- Наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. Ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка.
- Дякуємо тобі! Ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон.
Горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. Кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.

Answer 2

Звісно, ось казка про те, як горобина підгодовує пташок:

Жила-була горобина на галявині під великим старим дубом. Ця горобина була найкрасивішою в усьому лісі. Її яскраві червоні ягоди світилися, ніби маленькі кришталеві сокири.

Але найцінніше було не в тому, наскільки красивою була горобина, а в її великодушності. Вона завжди давала відсоток своїх ягід пташкам, які прилітали до неї у пошуках їжі. Ця горобина розуміла, як важливо бути доброзичливим та допомагати іншим.

Одного теплого літнього ранку прилетів горлиця на горобину. Вона була втомлена від далекого перельоту та голодна. Горобина відразу зрозуміла її потребу.

"Ласкаво просимо, горлице! Їж скільки хочеш з моїх ягід, щоб відновити сили", сказала горобина, посипаючи свої червоні ягоди на землю перед горлицею.

Горлиця була дуже вдячною і з апетитом почала їсти ягоди. Вона відчувала, як її сили повертаються, і звела голову в знак подяки.

З того дня горлиця часто поверталася на галявину під старий дуб. Вона завжди знала, що може розраховувати на горобину. І горлиця не була єдиною пташкою, яка отримувала допомогу. Горобина надавала їжу усім пташкам, які потрапляли до неї.

З часом ця казка про щедру горобину розлетілася по всьому лісу. Всі пташки знали, що горобина завжди їм допоможе. Її ягоди стали символом доброти та великодушності.

І от, дізнавшись про цю казку, люди також стали вивішувати годівниці для пташок у своїх садах та на горищах, щоб допомогти пташкам взимку, коли зовні буває суворо. Так горобина показала усім, як важливо бути добрим та подільним.