Question

Твір оповідання про випадок із життя класу

Answer 1

Ответ:

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.

Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. "Зараз дійде черга й до мене", — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом.

Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: "Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею".

Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.

Answer 2

Світло сонця проникало через вікно, освітлюючи класну кімнату та нагадуючи всім учням, що новий день розпочався. У класі 10-А це був звичайний ранок, але той день мав приховане відкриття, яке зачекалося на свою годину.

Сидячи біля свого столу, Віктор з нетерпінням відкрив таємницю. Він був привілейованим обрати тему для шкільного проекту з історії. Історія завжди викликала його захоплення, і він вирішив поділитися своїм інтересом зі своєю класом.

Коли директор школи, пані Софія, внесла анонс важливого оголошення, всі замовкли. "Дорогі учні, сьогодні відбудеться особливий захід у нашій школі," сказала вона з таємничим посмішкою. "Ви пам'ятаєте, що завжди запитували, як виглядали наші школи та вчителі у минулому? Сьогодні ми зробимо маленьку подорож у минуле завдяки Віктору та його проекту!"

Весь клас заговорив аплодисментами, і Віктор почував себе як справжній герой. Він розпочав свій проект, розповідаючи про історію школи, її першого директора, вчителів, та події, які сталися в цьому приміщенні. Він показав старі фотографії школи, вчителів з часів, коли вони були учнями, та інші цікаві артефакти. Віктор навіть попросив свою бабусю розповісти історію про свої шкільні роки, і вона завітала до класу, щоб поділитися своїми спогадами.

Учні слухали з захопленням, адже вони бачили, як школа змінювалася з часом та як їхні вчителі зростали і розвивалися. Відкриття цієї історії дало їм нове розуміння і повагу до свого навчального закладу.

Завершивши презентацію, Віктор відчув величезне задоволення від того, що подарував своїй школі та класу цю маленьку подорож у минуле. Він був щасливий, що міг поділитися історією та створити незабутній момент для свого класу.

Цей день показав, що історія завжди може бути цікавою та навіть найзвичайніший клас може стати свідком важливих подій.