Question

. Перепишіть, виправляючи помилки в оформленні цитат. 1. Царизм Шевченко затаврував в образі орла, який “споконвіку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває” народові. 2. Але царизм “не вип’є живущої крові”, бо серце народу-Прометея “воно знову оживає і сміється знову”. 3. Поет, звертаючись до панів-лібералів, з обуренням говорить, що “ви любите на братові шкуру, а не душу!” 4. Інститутка всіляко знущається з кріпачки Устини, “вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає”. 5. Коли інститутка кинулася бити Устину, Прокіп схопив її за обидві руки й застеріг, що “годі, пані, годі’.. Цього вже не буде!” 6. Вступ до поеми “Моисей” Франко закінчує пророчими словами про те, що, народе український, “прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі”

Answer 1

Ответ:

Царизм Шевченко затаврував в образі орла, який споконвіку карає Прометея, тобто народ, «що день божий довбе ребра й серце розбиває».  Але царизм «не вип’є живущої крові», бо серце народу-Прометея «знову оживає і сміється знову». Поет, звертаючись до панів-лібералів, з обуренням говорить, що вони  люблять «на братові шкуру, а не душу!» Коли інститутка кинулася бити Устину, Прокіп схопив її за обидві руки й застеріг: «Годі, пані, годі… Цього вже не буде!» Вступ до поеми «Мойсей» Франко закінчує пророчими словами про те, що прийде час, і  народ український «огнистим видом» засяє «у народів вольних колі».

Объяснение:

Answer 2

1. Царизм Шевченко затаврував в образі орла, який "споконвіку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває" народові.

2. Але царизм "не вип'є живущої крові", бо серце народу-Прометея "воно знову оживає і сміється знову".

3. Поет, звертаючись до панів-лібералів, з обуренням говорить, що "ви любите на братові шкуру, а не душу!"

4. Інститутка всіляко знущається з кріпачки Устини, "вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає".

5. Коли інститутка кинулася бити Устину, Прокіп схопив її за обидві руки й застеріг, що "годі, пані, годі... Цього вже не буде!"

6. Вступ до поеми "Моисей" Франко закінчує пророчими словами про те, що, народе український, "прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі".