Question

Кратки пересказ срочно! Весна, власне, ще тільки накреслювалась, але стояла вже на порядкові дня. Сніг ще не танув, але посірів, збувся блиску, і І щуплий у купах, уздовж вулиць викладених, а на брукові збігся від невпинної їзди в темну, руду масу, осів, випнувся й позападав поправними вибоїнами під ритмічними ударами копит. На пішоходах він обертався ясними днями в ріденький холодець, застигаючи прикрими грудками в холодні ночі. Скрізь по дахах його скидали вниз величезними кулями, що глухо падали долі, , як бездушне тіло. На рогах дівчата в кожушанках продавали перші підсніжники з навколишніх горбів, де вже оголилась земля. П’ять копійок пучок,’ п’ять копійок! Траплялись сонячні ранки, ранки теплих вітрів, що несли з далеких полів дух вогкого грунту й торішнього зілля, млосну запашність житньої прорості й набряклого яблуневого цвіту. Траплялись тихі, замріяні дні, коли в крові, відгукуючись на шумування природи, прокидається проста, потужна радість лсиття, коли душу опановує той безтямний порив, що вів предків до вівтарів весняного бога. Такими днями Степан любив гуляти й дивитись. Узявши під пахви важкий портфель, блукав перед обідом по вулицях без видимої мети, уникаючи привітань, потребуючи побути самому серед чужих після одноманітних зустрічей на посаді та громадській роботі. Якийсь час він сам гаразд не розумів цього раптового потягу на вулицю й того чуття вигоди, задоволення, що обнімало його серед гомону й сміху весняної юрби. Думав, що гуляє, як гуляють усі сонячного дня, для спочинку й провітрення.

Answer 1

Ответ:

Весна наближалась, але ще не повністю прийшла. Сніг посірів і був розкиданий по вулицях, а на дахах утворилися великі кулі. Іноді були сонячні ранки і тихі, замріяні дні, які викликали радість і бажання гуляти. Головний герой блукав по вулицях з портфелем і не мав конкретної мети, просто насолоджуючись весняним настроєм.

Объяснение

Answer 2

Весна приходила очень быстро. Даже несмотря на то, что снег еще не растаял, он стал серым и блестящим. По улицам он скапливался в грязных кучах, а под непрерывными колесами колесниц оседал на дорожном покрытии и поднимался вверх под ритмичными ударами копыт. В течение ясных дней снег таял на тротуарах и замерзал в холодные ночи.

На крышах домов снег сбрасывали вниз, образуя огромные глухие снежные комья, которые падали как бездушые массы. Девушки в меховых куртках продавали первые подснежники с холмов, где земля уже была видна. "Пять копеек пучок! Пять копеек!" – кричали они на углах.

Бывали солнечные утра и теплые ветры, которые несли запах влажной земли и весенних трав, мягкий аромат всходящих пшеничных ростков и набухших цветков яблонь. Бывали тихие и мечтательные дни, когда в ответ на шум природы внутри человека просыпалась простая и могущественная радость жизни, когда душу охватывал тот бескрайний порыв, который вел предков к весенним алтарям.

Именно такими днями Степан любил гулять и наблюдать. Взяв с собой тяжелый портфель, он блуждал по улицам до обеда, без определенной цели, избегая знакомств и желая побыть один среди чужих после однообразных встреч на работе и общественной деятельности. Некоторое время он сам не понимал этой внезапной привязанности к улицам и чувства удовлетворения, которое охватывало его среди весеннего шума и смеха. Он думал, что гуляет, как все в солнечный день, чтобы отдохнуть и проветриться.