Question

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА НАДО НАПИСАТЬ ПЕРЕСКАЗ БУДИНОК У ЛІСІ Мои Шонда Погода почала псуватися. Низькі чорні хмари повзли подорож- нім назустріч. Ударила cipa холодна злива. Жодноï птапки не траплялося в дорозі стомленим мандрівникам. Це було поганою прикметою. Пташки ховаються перед затяжним нiчним дощем. Можна було б завернути до котроїсь iз хат, але вони бiльше не траплялись. Юнак щільніше загорнувся в плащ та наказав візнику, щоб їхав швидше. Вiз виїхав на лісову дорогу, яка невдовзі привела до ґанку якогось великого будинку... У відповідь на грюкання двері відчинились. На порозі стояла невеличка бабуся з рогачем у руках. GENER Подорожні увійшли в передпокій. Струменi води збігали зі змоклого одягу на підлогу. Бабуся тільки головою похитала. Вона показала йти за нею і відчинила двері. Юнак тихо зой- кнув вi​

Answer 1

Відповідь:

Шонда та її подорожній компаньйон були в лісі, коли раптом погода почала псуватися. Хмари стали низькими та чорними, і холодний дощ розпочався. На дорозі не було жодної пташки, що є знаком поганих часів. Шонда та її друг хотіли знайти хату, але їм не пощастило. Тоді юнак віддав наказ візнику їхати швидше.

Віз під'їхав до великого будинку, де на порозі їх зустріла невеличка бабуся з рогачем у руках. Вона відчинила двері і попросила їх увійти. Шонда та її друг були дуже мокрі від дощу, і вода струменіла з їх одягу на підлогу. Бабуся тільки головою похитала, але не казала нічого. Вона показала їм йти за нею та відкрила двері. Юнак зойкнув від несподіванки, коли побачив, що він опинився в старому музеї.

Шонда та її друг побачили старі книги, картини та статуетки. Бабуся розповіла їм про цей будинок, який колись належав її сім'ї та який вони вирішили зберегти як музей. Подорожні були дуже вдячні за притулок і цікаву екскурсію, і коли дощ пройшов, вони вийшли на вулицю та продовжили свою подорож. Вони були щасливі, що знайшли цей цікавий та захоплюючий будинок у лісі, який став для них прекрасним пригодою.

Answer 2

Будинок у лісі виглядав, як останнє пристанище для подорожніх Шонда і Погоди, коли небо почало готувати їм справжнє випробування. Високі чорні хмари мчали над їхніми головами, а справжнє божевілля розпочалося, коли навіть струни холодного дощу змусили їх тримати плащі тісніше.

Немає сенсу шукати утехи в горизонті, коли його вже заблокували вражі хмари, і навіть найбільш відважні пташки не мали сміливості вирушити в такий шторм. Це було злим знаком. Стародавня мудрість говорить, що пташки збираються в укриття перед надзвичайними стихіями.

Можливо, було б розумніше повернутися назад і в поспіху знайти притулок в якійсь з дач, але незабаром і вони перестали зустрічати будь-які заселені місця на своєму шляху. Тож, Шонд і Погода вирішили продовжити свою подорож в надії, що ліс обереже їх.

Юнак ще щільніше обгорнувся вологим плащем і дав візнику відомо, що треба починати плекати коней, щоб поскорити хід подорожі. Віз змінив свій напрямок і відкочував від основної дороги на лісову стежку. Ця стежка дивною непомітністю вела до більшого будинку, який виглядав, як останній бастион перед надходженням негоди.

На відповідь на грюкання дверей, які видавали візник і Юнак, великі дерев'яні двері повільно розсувались. На порозі стояла старенька жінка з гіллястими руками, які тисячі разів обмила дощем. У її руках був старий глиняний горщик. Її сиве волосся розсипалося навколо голови, яка нахилилася від ваги років і досвіду. Вона просто похитала головою і запрошувально вказала рукою в середину будинку.

Юнак і його спутники ввійшли в передпокій, і водяний струмінь почав спадати з їхнього змоченого одягу, створюючи лужі на дерев'яному підлозі. Старенька жінка тихо посміхнулася і додала пічній тепла своїми словами та діями. Вона пішла вглиб будинку, а їхні нові гості слідували за нею.

Юнак не міг утримати вигук враження, коли двері закрилися за ними, а вони опинились у теплому, затишному середовищі, здалеку від бурі і холоду, які панували за вікном.