Question

НА ПАСІЦІ На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках.На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.Невеличка пасіка стояла в балці, на косогорі, в садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.Коло пасіки росли старі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. Дочка Любка принесла дідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку.А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. В вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали в вічка. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та широким листком огірків і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. Косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула звучними струнами кобза.(400 сл.)                                     (За І. Нечуєм-Левицьким)Написати переказ цього тексту в зошиті. Орієнтовний планI.     Де стояла Джерина пасіка.1.   У балці, на косогорі, у садочку.2.   Крута, вкрита лісом гора навпроти пасіки.3.   Старі садки навколо пасіки.II.    Якою була пасіка.1.   Низький тин навколо пасіки.2.   Курінь біля тину.3.   Стежки попід вуликами.4.   Важкий низький хрест та корито під ним.III.  Що було поблизу пасіки.1.   Яблуні й груші посхиляли гілля над вуликами.2.   Маленький баштан за пасікою.3.   Гарбуз грівся на курені.4.   Простягнулася кавуняча огудина.5.   Між вуликами зеленіла трава.​

Answer 1

На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках.

Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.

А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Косе сонячне проміння обливало сивого діда червонястим світом.

Answer 2

І.    Де стояла Джерина пасіка.

Дід Джеря любив розказувати своїм дітям і онукам про своє минуле, про місця, де він побував, і з якими людьми він спілкувався. Влітку Джеря перебував у своєму хуторці, а взимку розповідав свої історії. Всі слухали його захоплено, і діти часто засинали, слухаючи його розповіді.

Невеличка пасіка Джері стояла в балці, на косогорі, в садочку. Проти неї була крута гора, вкрита густим лісом, а внизу розкидана була густа ліщина. Навколо пасіки росли старі сади, і між ними стояли старі дуби, що нагадували скелі.

Невеличкий тин обгороджував пасіку, а під ним стояв курінь. Прокладені стежки вели під вулики, а всередині пасіки був низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, в якому плавали стебла соломи.

Крім того, коло пасіки росли яблуні й груші, і їх гілля посхилялося над вуликами. За пасікою розкидався маленький баштан, а гарбузиння повзлося по куреню, з одним великим гарбузом, який лежав там, мов сонце на горизонті.

Дід Джеря розмістився на пеньку біля вогнища, тримаючи на руках свого онучка. Дві внучки сіли поруч, а старший хлопець стояв проти діда, не зводячи з нього очей. Дочка Любка принесла дідові їжу з клунку і стояла під грушею, опираючись головою на долоню.

ІІ.    Атмосфера та природа пасіки.

Під час розповіді діда Джері в пасіці було дуже спокійно і атмосферно. Бджоли в уликах створювали глухий гул, наче звуки приходили з-під землі. Поруч з вуликами ліниво летючи декілька бджіл, а потім знову спускалися в улики. Аромат меду, молодої трави та полевих квітів заповнював повітря.

Серед пасіки з'явилася кавуняча огудина, яка розрослася та змішалася з бадиллям, березами та огірками. Вони бігли до одного з вуликів, і серед пасіки також росла зелена трава, синіли дзвоники з яскравими центральними ділянками. Під тином горіли червоні ягоди смілки, і був видно жовтий кущик дроку.

Кілька останніх промінців сонця освітлювали яблуні, дуби і груші, а також сивого діда, який розповідав свої історії. Повітря наповнювалося червонястим світлом, і атмосфера була сповнена магією.

Заходяче сонце надавало пасіці особливу красу, і дід Джеря продовжував розповідати свої казки, підтримуючи атмосферу магічного вечора в пасіці.