Вопрос задан 24.09.2023 в 19:48. Предмет Українська мова. Спрашивает Джуль Лёша.

скласти твір з такими опорними словами: густий несказанно, м'якеньке бадилля, сонні дерева,

розрісся очерет, жовте латаття, гіллястий ясен, прив'ялі трави, йшли навмання; Сяє блакиттю, сонячні промінчики, пташиний спів, пахне свіжістю. ​
0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Александровна Ольга.

Лісом стежиною йшли навмання, кудись далеко. Повільно крокуючи між сонними деревами, було відчути як густий несказанно ліс поглинав усе навколо. На шляху зустрілися м'якеньке бадилля, що тріпотілися під ногами, і розрісся очерет, що дивився вгору на гіллястий ясен.

Під ясеном було бачити прив'ялі трави, що складалися на маленькі купки. Та й далі від ясена зустрілися жовте латаття, яке незабаром перетворилося в квіти. Інколи гіллястий ясен виходив за межі свого лісового дому, з'єднувався з розрісшимся очеретом і плітав легкий плетінь.

Але як тільки виходили за межі лісу, можна було побачити, як сяє блакиттю небо, а сонячні промінчики освітлюють навколишній світ. Пташиний спів здавався тут ще гучнішим, а пахне свіжістю від квітів, які розквітають на луках поряд з лісом.

Така була природа того краю, що ховався від поглядів людей. Він залишався незмінним і приваблював до себе своєю неповторністю.

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Літо наставало повільно і неначе густий несказанно розпускалось в городі. М'якеньке бадилля трави ступалося під ногами, наче пухкі килимки для спільного сну. Серед сонних дерев гомоніли комахи, а вітерець ласкаво грався з гіллястим ясенем, що стояв серед городу, наче відвідувач неземного світу.

Поблизу води розрісся очерет, його зелене виростало аж до самої гладіні. Серед нього блукали жовте латаття, наче загублені душею мрійники. Прив'ялі трави долалися до сонячних промінчиків, що дрімали від засніженого неба.

Пахне свіжістю і надією. Пташиний спів розносився в повітрі, наче нотки мелодії, яка робила природу справжнім концертом. Сяє блакиттю велике безмежжя неба, а сонячні промінчики танцювали на землі, роблячи кожну травинку сяючою перлиною.

Це був час, коли світ сповнився красою і гармонією, коли природа і душа зливалися в єдиний мелодійний гомін. Літо було тут, і воно було часом, коли кожен міг відчути в собі безмежну радість і незабутню гармонію з навколишнім світом.

0 0

Похожие вопросы

Топ вопросов за вчера в категории Українська мова

Последние заданные вопросы в категории Українська мова

Задать вопрос