Question

напишіть твір есе на тему висушення річок за твором Ліни Костенко "Ще назва є а річки вже нема." Срочно!!!!​

Answer 1

Ответ:Річки – це жива вода нашої планети. Вони забезпечують життя всім на землі, не лише людям, а й тваринам та рослинам. Але зараз ми стикаємося з проблемою висушення річок. Ця проблема актуальна не лише для України, а й для всього світу. І це трагічно.

Твір Ліни Костенко "Ще назва є а річки вже нема" – це розповідь про те, як людина може знищувати природу. Річки, які були колись живими та бурхливими, стали слабкими та скупченими в калюжи. Це сталося через бездумне поводження людей з природою. Ми використовуємо воду з річок для поливу полів, перекладаємо річки, будуємо плотини, що призводить до їх висушення.

З одного боку, ми повинні забезпечити свої потреби в воді, але з іншого – ми повинні зберігати цей природний ресурс для майбутніх поколінь. Наше завдання – знайти баланс між використанням та збереженням водних ресурсів.

Щоб запобігти висушенню річок, необхідно приймати дієві заходи. Потрібно створювати спеціальні охоронні зони, де річки можуть вільно течії, а також здійснювати викопування нових каналів для річок. Також потрібно навчати людей економно використовувати воду та впроваджувати нові технології для очищення води.

У своєму творі Ліна Костенко ставить перед нами проблему висушення річок, що сталося через бездумне поводження людей з природою. Ми повинні зрозуміти, що знищення природних ресурсів призведе до катастрофи, яку не зможе врятувати навіть найсучасніша техніка. Тому ми повинні бути відповідальними та зберігати природу для наших нащадків.

Объяснение:

Answer 2

Висушення річок: гідність та згубна недбалість

"Ще назва є, а річки вже нема." Ці слова Ліни Костенко, справжньої легенди української поезії, дарують нам глибокий привід задуматися про одне з найактуальніших проблем сучасності - висушення річок. Ця тема настільки серйозна і тривожна, що нагадує нам про нашу моральну та екологічну відповідальність перед природою.

Висушення річок - це не просто проблема на сьогоднішній день; це загроза нашому майбутньому. Повернімось до вірша Ліни Костенко. Під фразою "ще назва є" можна сприймати невпинність часу, традиції та культурні цінності, які залишаються незмінними. Але коли річки вже немають, коли вони висихають і зникають з ландшафту, ця незмінність стає ілюзією.

Висушення річок - це результат декількох факторів, включаючи забагато водозаборів для сільськогосподарських та промислових потреб, забруднення води, зміну клімату та деструктивні практики землекористування. Це призводить до того, що річки витрачають свою природню спроможність забезпечувати водні ресурси для довкілля та людей.

Можна порівняти висушення річок з втратою культурної спадщини. Річки були завжди важливою частиною культури та способу життя. Вони вплинули на розвиток міст і сіл, стали символами великих цивілізацій та позначилися в образах української поезії, як у вірші Ліни Костенко. Втрата річок означає втрату цього специфічного культурного багатства.

Проте висушення річок - це не лише проблема культурної спадщини, але і загроза життю та екосистемі. Річки і їх прилеглі водойми служать життєво важливими місцями для численних видів рослин і тварин. Вони підтримують водний круговоріт і допомагають регулювати клімат. Втрата річок призводить до небезпеки для природи та людини.

Зараз, коли висушення річок стає надто помітним, ми повинні прийняти невідкладні заходи для запобігання подальшому знищенню водних ресурсів. Нам потрібно обмежити водозабори та зменшити вплив забруднень на водоймища. Ми повинні також звернути увагу на ефективне використання води в сільському господарстві та промисловості. Крім того, ми маємо активно сприяти відновленню та охороні водних басейнів та водно-болотних угідь.

У світлі слів Ліни Костенко, ми не повинні дозволяти річкам зникати із нашого світу. Нам потрібно захищати їх, як частину нашого спільного надбання, і забезпечити, щоб "назва" річок залишалася актуальною для майбутніх поколінь. Наша гідність полягає в збереженні та охороні природних ресурсів, а згубна недбалість може призвести до втрат надзвичайного значення.

У поглибленні розуміння цієї теми та активному залученні до її розв'язання лежить наша відповідальність перед сучасністю і майбутніми поколіннями. Висушення річок - це не лише проблема середовища, це проблема людства в цілому, і ми маємо бути готовими діяти вже сьогодні.