Question

ЗАВДАННЯ ДЛЯ АСИНХРОННОГО РЕЖИМУ Прочитайте текст, у якому допущено 15 помилок. Знайдіть помилки, випишіть їх, визначте тип КРАСА РАННЬОГО ПРИСМЕРКУ Ми ішли молча. Тільки де не де на маленьких галявинах золотились щонайважчі верхівки… Наближався вечір, а кінця лісові не було видно. І хоч як я поспішав і хоч як все-таки побоювався невидимого, таємничого Злоїка, а не міг не замилуватися красою раннього присмерку: між деревами стояла густа синь. Фіолетові зарості материнки переливалися різнотоними барвами. То тут, то там поодинці і стайками ніби вилітали із сутіні білокрилі ромашки, зливалися із присмерком голубі квіти синюхи і від того здавалися чарівними простирадлами. Темножовта череда, тм’яніючи ніби тікала від очей. Починалася пора присмеркової тиші — наверно, найчарівніша пора в лісі. Усе стихало долі, мабуть, для того, щоб голосніше лунали вечірьні пісні лісового птаства. І справді, на якийсь час могутні крони наповнились посвистом і дзенькотом, щебетом і погуком, бренькотом і лельканням, скреготом і гупанням, цівканням і гуготом, тіньканням і ляскотом… Співали і вигукували, прощалися із запашним чарівним днем усі, хто вмів подавати голос, усі, хто напився і наївся теплом і ласощами дня, а тепер збирався сховатись до самісінького ранку у своє затишне кубло… Ожили і пахощі. Хвиля фіалкового духу змінялася хвилею бузкового. Липовий настій проникав у ніздрі в переміш із димком Іван-«чаю». Усе — і кольори, і звуки, і аромати — з’єдналося у такі дужі лісові чари, що не хотілося з ними розлучатися до віку, а хотілося злитисся з ними і стати самому краплею цього вечірнього торжества природи. Але я мав тверду мету — скорее додому!

Answer 1

Ответ:

1"щонайважчі" замість "щонайвищі верхівки"

2"а кінця лісові не було видно" замість "а кінця лісу не було видно"

3"І хоч як я поспішав і хоч як все-таки побоювався" замість "І хоч я спішив і хоч я боявся"

4"невидимого, таємничого Злоїка" замість "невидимого, таємничого Зловіса"

5"красою раннього присмерку" замість "красою ранкового присмерку"

6"материнки" замість "материнські"

7"чарівними простирадлами" замість "чарівними простелями"

8."Темножовта череда, тм’яніючи" замість "Темно-жовта череда, тліючи"

9."Починалася пора присмеркової тиші" замість "Починалася пора присмеркової темряви"

10."на якийсь час могутні крони наповнились посвистом і дзенькотом" замість "на якийсь час могутні крони наповнились шелестом і дзенькотом"

11."скреготом і гупанням" замість "скреготом і гомоном"

12."співали і вигукували" замість "співали й гукали"

13."усі, хто вмів подавати голос" замість "усі, хто мав голос"

14."сховатись до самісінького ранку у своє затишне кубло" замість "сховатись до самого ранку у своє затишне лігво"

15."Липовий настій проникав у ніздрі в переміш із димком Іван-«чаю»" замість "Липовий настій проникав у ніздрі, перемішаний з димком Іван-чаю".

Типи помилок:

1)Помилки в написанні слів.

2)Помилки в використанні слів.

3)Невідповідність між словами та контекстом

Будь ласка, відміть як краще!!

Answer 2

Ось виправлені помилки у тексті:

1. Ми ішли мовчки. (замість "молча")
2. де не де -> там і тут (або "де не де" - це важливий момент і залишається без змін)
3. щонайважчі -> щонайважчіші
4. видно -> було видно
5. хоч як я -> хоч як я би (або "хоч як я" - це важливий момент і залишається без змін)
6. все-таки -> все ж таки
7. побоювався невидимого -> боявся невидимого
8. таємничого Злоїка, -> таємничого Злоїка
9. замилуватися -> захоплюватися
10. між деревами стояла густа синь. -> між деревами стояла густа синь.
11. Фіолетові -> Фіолетові зарості
12. переливалися -> переливалися різнотонними
13. чарівними простирадлами. -> чарівними простирадлами,
14. череда, -> череда
15. Починалася -> Починалася пора

Текст після виправлень: КРАСА РАННЬОГО ПРИСМЕРКУ

Ми ішли мовчки. Тільки там і тут на маленьких галявинах золотились щонайважчіші верхівки… Наближався вечір, а кінця лісові не було видно. І хоч як я би поспішав і хоч як все ж таки боявся невидимого, таємничого Злоїка, а не міг не захоплюватися красою раннього присмерку: між деревами стояла густа синь. Фіолетові зарості різнотонними барвами переливалися. То тут, то там поодинці і стайками ніби вилітали із сутіні білокрилі ромашки, зливалися із присмерком голубі квіти синюхи і від того здавалися чарівними простирадлами. Темножовта череда, тм’яніючи ніби тікала від очей. Починалася пора присмеркової тиші — наверно, найчарівніша пора в лісі. Усе стихало долі, мабуть, для того, щоб голосніше лунали вечірні пісні лісового птаства. І справді, на якийсь час могутні крони наповнились посвистом і дзенькотом, щебетом і погуком, бренькотом і лельканням, скреготом і гупанням, цівканням і гуготом, тіньканням і ляскотом… Співали і вигукували, прощалися із запашним чарівним днем усі, хто вмів подавати голос, усі, хто напився і наївся теплом і ласощами дня, а тепер збирався сховатись до самісінького ранку у своє затишне кубло… Ожили і пахощі. Хвиля фіалкового духу змінялась хвилею бузкового. Липовий настій проникав у ніздрі в переміш із димком Іван-«чаю». Усе — і кольори, і звуки, і аромати — з’єдналося у такі дужі лісові чари, що не хотілося з ними розлучатися до віку, а хотілося злитися з ними і стати самому краплею цього вечірнього торжества природи. Але я мав тверду мету — скоріше додому!