Question

Есе на тему: мово рідна , слово рідне , хто вас забував , той у грудях не серденько а лиш камінь має

Answer 1

Ответ:

Рідна мово - це душа народу, це наша спадщина, це той шлях, що веде нас до власної ідентичності. Колись непізнанно далекою дорогою вона прокладала своє слідування через роки і століття, минаючи перешкоди, зразки чужинства та знущання. Запам'ятовування й застосування рідноти - горнеться нашій людині від природи. Ми народжуємося, отримуємо цей дар ніби з генетичним щоденним зарядом. Ми стаємо гордими своїм корінням, своїми традиціями, своїм народом. Наша мова стає невід'ємною частиною нашого буття, нестирайною нашої культури.

Слово рідне - це скарб, який шануємо та оберігаємо. Кожне слово має свою силу, свою енергію, і тому ми обираємо свої слова з усвідомленням та розумінням. Вони виражають наші думки, почуття, бажання, наш спосіб спілкування з оточуючими.

Але чи всі ми завжди це розуміємо? Часто зазвичай, у метуше інформаційного шуму, вхоплені різними мовами, ми забуваємо наше слово рідне, замінюючи його чужими виразами та фразами. Ми втрачаємо зв'язок з нашим корінням, намагаючись підлаштуватись під нереальні стандарти ідеалів. Але це - помилка.

Мова рідна вкладена в нашу пам'ять, збережена в наших серцях. Ми повинні пам'ятати, що вона є частиною нас, як малинове вино є частиною літнього настрою. Вона має силу об'єднувати нас, зберігати нашу ідентичність і спадщину. Важливо поважати, підтримувати і примножувати наше слово рідне, незважаючи на всі виклики і перешкоди, які зустрічаються на нашому шляху.

Той, хто вас забував, той у грудях не серденько має, а лише камінь. Наша мова рідна - це той твердий фундамент, на якому ми будуємо свою життєву споруду. І той, хто недоторканий мовою своїх предків, губить зв'язок з минулим, з пращурами, які ноншують у собі тисячолітню мудрість та досвід. Ми не можемо дозволити собі забути наше слово, бо воно є голосом всього нашого народу, голосом тих, хто теж колись говорив ним з почуттям глибоким і повагою.

Тож давайте нести свою мову рідну у своїх серцях, з гордістю використовувати її в житті, незалежно від того, де ми живемо чи куди йдемо. Бо той, хто цінує і піклується про свою мову, піклується про свою ідентичність та свої корені. І той, хто це забуває, стає лише одним каменем серед тисяч відданих сердець, які віддають своє слово рідне у спадок майбутнім поколінням.

Answer 2

Мова рідна, слово рідне: хто вас забував, той у грудях не серденько, а лиш камінь має

Мова рідна - це скарб, який нам передали покоління наших предків. Вона - найважливіший символ національної ідентичності, відзначає нашу належність до певної культури та спільноти. Мова відображає історію, традиції, спосіб мислення і сприйняття світу нашого народу. Слово рідне - це найкращий спосіб виразити свої думки, почуття та ідеї.

Той, хто забував мову рідну і слово рідне, втрачає частину свого духовного багатства. Відмова від рідної мови може вести до втрати зв'язку з корінням, зі знанням власної історії та культури. Така людина може відчувати себе втраченою у сучасному світі, де культурна різноманітність важлива і шанована.

Та є й інший бік цієї медалі. Той, хто дбає про свою мову та слово, зберігає спадок свого народу, підтримує зв'язок з минулим і надає собі можливість краще розуміти і відчувати своє оточення. Мова рідна - це інструмент спілкування, а також носій культурних цінностей та історичного досвіду.

Таким чином, важливо пам'ятати, що мова рідна і слово рідне - це не лише слова і звуки, це частина нашої сутності, яку ми повинні берегти і передавати наступним поколінням. Той, хто це розуміє, завжди матиме серце, наповнене теплом і рідністю, а не лише камінь у грудях.