Question

за початком скласти текст жили собітроє нерозлучних друзів а чи не полетіти нам у ракеті на місяць запропунував олег

Answer 1

Наближався до кінця останній травневий день.Щоправда, над Келебердою ще стояв гомін: десь на вибоїнах бряжчала бортами вантажна автомашина, хтось клепав косу, когось гукали, де-не-де ліниво озивався собака, часом поважно мукала корова. Але то був вечоровий гомін, коли все лаштується до спочинку після виснажливої денної праці.На протилежний, правий берег Дніпра, заволочений прозоро-бузковою млою, вже лягли нерівними плямами перші сутінки й поповзли, наче розколини, по зеленому шумовинню густих заростей. Потемніли старезні тополі круг Шевченкової могили. А за ними, з-за Канівських гір, виткнулася темно-синя хмара, готова розпростерти свої пощерблені крила над розімлілою від денної спеки землею.Сонце скотилося майже до самого обрію, але, помітивши зловісну, темно-синю стіну на заході, раптом застигло на місці. Йому, певне, стало жаль того чудового світу, що, залитий буйною зеленню та рясним цвітом, красувався по обидва боки величної річки. І воно ще раз, востаннє зібравши сили, щедро сипнуло навсібіч гарячими стрілами променів.Посвітлішали верхівки дерев. То тут, то там у небесній безкрайності спалахнули сліпучо-білі, опалові, жовтогарячі, червоні мазки хмаринок. Забіліла срібляста смуга, залишена реактивним літаком. Барви яріли, мінилися, переходили одна в одну й нарешті меркли, щоб знову злитися з синявою неба. Тільки вихоплена сонцем з небесної безодні прозора пелюстка молодого місяця не тьмарилася, не танула, а наливалася світлом і ставала дедалі виразнішою.Ніби якийсь невидимий художник-велетень на очах творив дивну космічну картину. Неповторну, казкову, розкішну — аж дух перехоплювало. Здавалося, в грудях від неї народжувалася й ширяла, заполонюючи і тебе, і весь простір довкола, беззвучна музика, пройнята незбагненним щемом, сповнена гармонії й довершеності.Саме в цей час на вулицю з хати вийшов досить високий широкоплечий хлопець років чотирнадцяти. Вій прихилився до стовпця хвіртки і так і завмер, прикипівши очима до цього захоплюючого видива. Не помічав нічого: ні комарів, що надокучливо дзижчали навколо його пелехатої голови, ні куща шипшини, всипаного запахущими квітками, ні гомону, який плив над селом. Тільки вбирав у себе мінливі барви заходу і вслухався в бентежну мелодію, іцо розливалась над світом.

Answer 2

Жили собі троє нерозлучних друзів: Олег, Петро і Анна. Їх дружба була найкращою у світі, і разом вони пережили безліч пригод і радостей. Але одного ясного літнього дня Олег вніс несподівану і цікаву ідею.

Після того, як вони зібралися в їхній звичній затишній кімнатці, Олег з піднятими бровами сказав: "Друзі, а чому б нам не полетіти на місяць?". Петро і Анна подивилися одне на одного з виразами здивування на обличчях. Така ідея була зовсім несподіваною, але водночас вражаючою.

Олег продовжив: "Думаю, це може бути найцікавішою подорожжю в нашому житті. Ми зможемо побачити неймовірні види з космосу і відчути себе справжніми космонавтами".

Петро і Анна роздумували, і їхні серця билися від захоплення. Ця ідея, якій спочатку здавалося смішною, стала все більш привабливою з кожною секундою. Друзі почали обговорювати всі деталі цієї пригоди і робити плани. Вони вирішили, що, якщо долати всі труднощі, то разом вони зможуть досягти будь-якої мети.

Так почалася найбільш неймовірна подорож у житті трьох нерозлучних друзів. Незважаючи на всі виклики та труднощі, які чекали на них, вони були впевнені, що разом вони здатні зробити неможливе і втілити у життя свою мрію про польот на місяць.