Question

Помогите пож.Твір-опис у художньому стилі на тему"Світ краси природи у творчості Т.Шевченка.

Answer 1

Спочатку хочеться зазначити, що багато творів Тарас Шевченко присвятив описам рідної природи. Він був справжнім патріотом, а тому любив свою країну понад усе. І, звісно ж, не міг залишитися байдужим до її краси.

У поезії «Над Дніпровою сагою» природа живе своїм власним життям. Вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. Читаючи цей вірш, я ніби бачу бурхливий Дніпро, який біжить у далечінь, а по його берегах розкинули віти пишні дерева:

Над Дніпровою сагою,

Стоїть явор меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Старий явір поет порівнює із козаком, що у самоті й посивів:

Стоїть старий, похилився.

Мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини,

Та без вірної дружини…

Інші ж дерева, навпаки, порівнюються із молодими дівчатками, у яких ще попереду ціле життя, а тому вони безжурні й сміхотливі, співають пісень й не думають ні про що погане:

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка, із гаю

Виходжаючи, співають…

Мені здається, що поет дуже влучно порівняв шелест листя із співом. Саме таке порівняння підсилює враження, ніби природа справді оживає. Узагалі, настрій цієї поезії досить веселий та бадьорий. Природа, яка в ньому змальована, ніби розцвітає яскравими барвами в кожному рядку.

Зовсім інше враження справляє уривок з поеми «Княжна» — «Зоре моя вечірняя». Увесь вірш нагадує ліричну пісню або колискову. Природа, яка постає перед очима читача, набуває якихось казкових, чарівних рис. Кожний рядок ніби віщує щось недобре. Це враження підсилюється образами нехрещених дітей та вовкулаки, а також криками сичів:

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Яку полі на могилі

Вовкулак ночує,

А сич в лісі та на стрісі

Недолю віщує…

Природа у вірші ніби відпочиває від денної суєти: сонечко сідає за гори, дерева розпускають віти на води Дніпра, лише сон-трава розпускається вночі й цвіте чарівливим цвітом:

Як широка сокорина

Віти розпустила…

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зеленії віти…

Тарас Шевченко досить оригінально відобразив красу рідної природи-неньки у своїх поезіях. Складається враження, що природа справді оживає. Я вважаю Тараса Шевченка справжнім митцем рідного слова. Кароче шось там вибири! =)

Answer 2

Золоті промені ранкового сонця, наче ніжний шелест барвистих пелюсток, розсипаються над безмежною панорамою природи. Як кисть великого майстра, Тарас Шевченко вкладав у свої творіння неповторну красу навколишнього світу, розкриваючи його магію та велич.

У творчості Шевченка природа стає живою, дихаючою істотою, здатною спілкуватися з душею людини. Село з вишневими гаями і струмками, поле, вкрите морем квітів, та гаї, де осінній вітерець ніжно зігріває листя – ці образи стають обрамленням для почуттів, думок та спогадів героїв поетового слова.

Літаючи над рідними краєвидами, слова Шевченка стають музикою для душі, ніби він власноруч відкриває перед нами палітру весняних відтінків, тиху мелодію осінніх звуків та відчуття берегині моря, що обіймає береги золотими обійми.

Шевченкова творчість – це заповітна скарбниця природних образів, в яких втілені моменти спокою та таємничості, сила і ніжність, життя в усіх його проявах. Слова поета перетворюються на магічний ключ до світу природи, де кожен кущ, кожна квітка, кожна хвиля – це частка величезного пульсуючого серця землі.

Таким чином, творчість Тараса Шевченка немов відкриває перед нами віконце до безмежного світу природи, даруючи нам можливість насолоджуватися її неповторною красою та глибоким зв'язком з нею. У його поезіях природа втілюється в живих образах, які залишають незабутній слід в серці та душі кожного, хто зверне до них свій погляд.