Question

Художній твір на тему ""Природа,,

Answer 1

Природа – багата та різноманітна. Завдяки географічному положенню та кліматичним умовам у нас є просторі степи й густі ліси, лагідні моря й величні гори, бурхливі річки та спокійні озера, на просторах країни ростуть тисячі видів рослин та водиться величезна кількість тварин. Змінюються пори року – і кожна з них дарує нам свою особливу красу.

Україна завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів.

У горах Криму дуже красиво наприкінці весни. Схили вкриті свіжою зеленою травою та квітами, а внизу плескається Чорне море – зовсім не чорного, а блакитно-бірюзового кольору. Силуети далеких гір, ніби намальовані аквареллю, здаються, пливуть у морі. Десь серед хребтів причаїлися стрімкі водоспади, проте вони невеличкі та майже повністю пересихають улітку. Поруч із ними завжди свіже та прохолодне повітря, а вода така прозора, що видно кожен дрібний камінь на дні.

Answer 2

Назва: Вічний танок Природи

На початку світу, коли ще була порожнеча, Природа прокинулась і почала творити. Зі складних хвиль океану вона витягла зелені простори – ліси, сади, поля. Вона розмалювала небо синім, намалювала хмаринки білим, а сонце – золотим. І здавалося, що так буде навіки.

Літа промайнули, ріки текли своїм ходом, а Природа жила своїм життям. Кожне нове покоління встигало побачити красу, що їх оточує, і захоплювалося тим, як неймовірно мудра і таємнича є Природа.

Та час не стояв на місці. Невмирущий танок часу коливався між гілок дерев і височезними горами. Змінилися сезони, змінилася природа, змінилися люди. Звідкись з’явилися темні тіні – фабрики, заводи, автостради. Вони викидали в небо токсичний дим, а на землю - отрутохімікати.

Природа стогнала від болю. Її зелені простори перетворювалися на смогом засмічені пустелі. Ріки ставали сірими і отруйними, а ліси горіли від людської безглуздості. Тварини, які колись жили у гармонії з Природою, залишились без дому та харчів.

Але ще жила надія. В серцях деяких людей горів вогонь свідомості і любові до Природи. Вони стали сторожами довкілля, хранителями всього живого. Вони плекали сади, садили дерева, лікували ріки. Вони навчали інших поважати тварин та дотримуватись законів Природи.

Так почалась нова історія, новий танок. Танок, в якому люди танцюють у гармонії з Природою. Танок, де співучість вітру, співом пташиним переплітається зі сміхом дітей та співом мудрих старців.

І хоча часу не повернути, і зробленого не виправиш, ті, хто бережуть Природу, знають, що потрібно робити далі. Вони прокладають шлях в майбутнє, де кожен крок – це пісня благодаті Природи.

Вічний танок Природи триватиме доти, поки існує життя. І можливо, колись, він знову стане таким, яким його задумала сама Природа – танцюючим у гармонії зі звуками природи, де кожен удар стопи носить ритм життя, а кожен рух рук – любов до Всесвіту.