Question

Помогите пожалуйста нужен текс не написанный у меня просто контрольный пересказ не могу найти полностью вот начало всё заканчивается там что Михайлика знайшла мама У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом журлива черемха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло. 

Answer 1

У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом журлива черемха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.

Пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося печальним і тихим світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, бо все навколо було біле.

Михайлик перешугнув через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий місяченько. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке хилилось од кволого вітру.

Ступаючи обережно, мов кіт по стерні, парубок скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.

Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його мати. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини ста ростів.

Answer 2

Коли Михайлику стало краще, вона дізналася від мами, що під час її хвороби сусіди допомагали родині. Вони поливали квіти в саду та прибирали вокруг будинку. Одного разу, коли сусідка приходила поливати квіти, Михайлика вийшла до неї і дякувала їй за допомогу. Сусідка відповіла, що це було само собою розуміюче, і наголосила, як Михайлика їй бракувало. Михайлика почувалася вдячною і щасливою, знаючи, що навколо є такі добрі і підтримуючі люди. Того літа її сад розцвітав особливо яскраво і красиво, і кожен квітковий бутонок здавався Михайлиці найкращим подарунком від природи.