Question

Написати есе на тему : Пригадай чи переживав ти моменти коли потрібно було сповістити комусь трагічну новину. Опиши свою думку і відчуття.

Answer 1

Вы поправьте что необходимо, потому что я плохо знаю украинский язык и писал эссе на русском, а перевёл его интернет.

 Одного разу мені довелося пережити той момент, коли потрібно було повідомити трагічну новину. Це було досить-таки неприємною подією в моєму житті, тому що завжди складно бачити те, як боляче при цьому іншій людині.
 Минулого літа мої друзі познайомили мене з дуже веселим і цікавим людиною. Його звуть Костя. Мій новий знайомий дуже любив ходити компанією друзів по різних місцях, в яких можна пофотографуватися, полазити і знайти що-небудь цікаве. Звичайно це було цікаво, але частіше за все небезпечно. Я, як і ще деякі мої друзі, намагалася відмовляти Костю від походів в такі місця, але він нас не слухав. Я сама не ходила по таких місцях, тому що прекрасно розумію які можуть бути наслідки. Чи не ходили і ті, хто разом зі мною відмовляли Костю. Решта ж наші друзі ходили по таких місцях і робили безліч фотографій. Бувало таке, що, полазити по небезпечних місцях, вони поверталися з саднами. Мені набридло кожен раз дивитися на це все, і я перестала з ними часто гуляти. Згодом моє спілкування з Костею і ще кількома нашими спільними друзями припинилося, але це сталося непомітно. І ось, через пару тижнів, мене і наших спільних друзів покликав погуляти Костя, але заздалегідь попередивши, що ніяких походів в небезпечні місця не буде. Друзі одразу погодилися, а я довго думала про те, чи варто мені йти. Подумавши, я все ж вирішила піти. Мені не хотілося йти тільки з однієї причини - набридло видить як вони ризикують через цікавість і фотографій. Але якщо вже Костя сказав, що не буде нічого, то я погодилася. У той день ми довго гуляли, обійшли півміста. І ось, ближче до вечора, Костя завів нас на занедбану будівництво. До цього моменту всі ті друзі, які зі мною відмовляли його від походів в ці місця, вже розійшлися по домівках, і я залишилася одна, хто вирішив це зробити. Але, як завжди, ніхто не став слухати. Друзі пішли на будівництво, а я залишилася біля паркану. Минуло всього кілька хвилин, і я почула крики. Костя впав з другого поверху на дерево, а потім на землю. Він лежав весь у синцях і порізах, у нього була зламана нога. Мені довелося збігати на сусідню вулицю до нього додому, щоб повідомити цю трагічну новину його мамі. Коли я їй все це розповіла, то побачимо, як їй складно це уявити, як боляче їй це прийняти, що її син мало не загинув.Я так співпереживала їй, намагалася заспокоїти. Ми дійшли до будівництва, де вже була швидка допомога і поліція. Лікарі сказали, що Кості пощастило і його стан не такий вже й поганий.
 Повідомляти трагічну новину виявилося для мене непростим справою, тому що я бачила і розуміла, наскільки важко, наскільки боляче було мамі Кістки чути все це. І я нікому ніколи не побажала б опинитися в тій ситуації, коли потрібно повідомляти трагічну новину.

Answer 2

Заголовок: Повістка про трагічні новини: Відчуття і думки у складний момент

Тривожний день в моєму житті, коли мені довелося сповістити комусь про трагічну новину, залишив глибокий слід у моїй пам'яті. Цей досвід научив мене багатьом речам, зокрема, розумінню суті людських емоцій і важливості співчуття.

Пам'ятаю той день, як він був вчорашнім днем. Сонячне сяйво відсвічувало на вікнах, і, здається, ніщо не змогло б зіпсувати гармонію цього дня. Але раптово все змінилося, коли я дізнався про трагедію, що сталася з моїм близьким другом. Він втратив батька в автокатастрофі.

Страшна та важка новина важкою нависла надо мною, коли я стояв перед його дверима. Мої долоні були холодними і тремтіли, а серце билося так швидко, наче хотіло вирватися з грудей. Було дуже складно знайти правильні слова, щоб висловити свої співчуття і підтримку. Здалися ніби всі слова зайшли глибше у серце, залишивши лише маленьку тінь надії на зцілення.

Момент сповіщення про трагедію вимагав від мене глибокого зосередження на тому, яким він себе зараз почуває. Безумовна підтримка та співчуття в такі моменти мають величезне значення. Хоча я не міг усунути його біль, я намагався бути поруч, щоб він знав, що він не самотній у своїй скорботі. Ми просто мовчали, і це було важливо – просто бути там і слухати, коли він вирішив висловити свої думки та емоції.

Відчуття, які переповнювали мене після цього досвіду, були сумні та безпорадність. Я розумів, що багато речей у житті не залежать від нас, і навіть найсильніша дружба не завжди може захистити від болю. Але цей день навчив мене бути сильним у трудних ситуаціях, бути присутнім для друзів та рідних, коли вони цього найбільше потребують.

Також, цей день показав мені, наскільки важливо поважати чутливість людей у моменти, коли вони стикаються зі смертю або складними життєвими обставинами. Іноді, просто тиша може бути найбільш приболіюючим і правильним виразом співчуття.

Трагічна подія в житті мого друга залишила свої наслідки на мені, і я завжди пам'ятатиму цей день. Він змінив моє розуміння життя та емоцій, а також надав мені натхнення бути кращою версією себе, підтримувати і бути поруч з тими, хто мені дорогий у найскладніші моменти їхнього життя. І, можливо, найважливіше, я навчився цінувати кожен день і кожне миття, оскільки вони можуть змінитися настільки несподівано.