Question

Скласти розповідь на тему "Незабутнє враження" прямою мовою,Плес

Answer 1

І ось нарешті настав довгоочікуваний день 22 листопада, коли ми сіли в потяг Запоріжжя – Київ. Ніч проминула непомітно – ми в Києві!!! Нас зустрів величезний вокзал. А коли ми зайшли до станції метро, нашому подиву не було меж. Ескалатор, підземна залізниця та станції, які відрізняються одна від одної – нас вражало все! В столиці багато визначних місць, які варто побачити, але звичайно ж все за один день обійти неможливо.

Будь-яка екскурсія починається з огляду найстаровинніших пам’яток, і тому нас насамперед повезли до Києво-Печерської Лаври. Багато білокаменних церков з золотими куполами розташувалося серед купи дерев на лівому березі Дніпра. Справжні ченці в чорному одязі, багато прихожан, дзвони і служба Божа у храмі причарували наші душі. Нам пощастило, ми були присутні на поминальній службі-молебні за загиблими під час голодомору в 1933 році. Там же ми побували у нижніх печерах, де лежать останки різних видатних людей. Кажуть, що тут похований Нестор-літописець. Здається, це місце пронизане давниною. Києво-Печерська Лавра заворожила нас своїм масштабом, величчю, вишуканістю. Атмосфера у цьому місці надзвичайна. Тут ти відволікаєшся від буденних проблем та знаходиш гармонію.

А ще на території Лаври є багато музеїв. В одному з них, музеї мініатюри Миколи Сядристого, ми побували. Тільки у цьому музеї можна побачити унікальні твори, що вражають талантом творця, точністю виконання й, звичайно ж, розмірами. Мікромініатюри, представлені в колекції музею, розширюють звичні уявлення про межі людських можливостей, захоплюють не тільки красою, величиною, але й генієм автора. Серед мікромініатюр, виставлених у музеї, практично кожна унікальна й неповторна. Наприклад, троянда у волосині, підкована блоха, найменший у світі діючий електромотор, караван верблюдів у вушку голки, портрет Юрія Гагаріна, вирізаний з тернової кісточки, балалайка в маковій росинці, найменша у світі скрипка та найменший напис, зроблений руками людини – автограф на торці волосини. Цей музей нікого не залишив байдужим і здивував не лише дітей, а й дорослих.

Відвідавши Києво-Печерську Лавру, ми вирушили в бік Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. З перших хвилин перебування на території музею нас вразила велич монументу Батьківщина-мати, який видно практично з будь-якого кутка Києва. ( До речі, металевий каркас монументу зроблений з неіржавіючої сталі, виплавленої в Запоріжжі.) Не залишили байдужими нас скульптурні композиції "Форсування Дніпра", "Передача зброї" та чаша "Вогонь слави". Головний експозиційний музей розкрив перед нами всю історію Другої світової війни, історію перемоги радянського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, показав всю жорстокість, з якою винищувався наш народ. З цікавістю розглядали ми фото, документи та інші музейні реліквії, розміщені в 16 залах загальною площею 5 тис. кв. метрів, що налічують понад 15 тисяч музейних експонатів. Важко передати епоху того часу і все, через що пройшли люди …

Answer 2

"Пам'ятаю, було це давно, але згадую, наче було вчора. Ця історія стала для мене незабутнім враженням, яке вкотре підтвердило, що світ - чарівне місце, де дива та неймовірні зустрічі чекають на кожного з нас.

Того літнього дня я разом з друзями вирішили вирушити на прогулянку до мальовничого лісу, який розташований недалеко від нашого містечка. Ми брали з собою смачні пікнічки, футбольний м'яч та багато позитивного настрою. Пригода вже чекала нас, і ми про це не здогадувалися.

Прийшли до лісу, і серце радіє від краси цього місця - густі дерева, свіже повітря та спів пташок. Ми влаштували пікнік на галявині, а потім розпочали наш футбольний матч. Розіграші, голи, сміх - ми справді насолоджувалися моментом і були щасливі.

Аж ось, після одного з голів, почувся дивний шум - наче щось бігло нашим напрямком. Ми припинили гру та усі зібралися в одному місці. І тоді з чагарників з'явився маленький, пухнастий плескіт. Це був маленький білий їжачок!

• Привіт, малюк! - промовив один із друзів, розчулено подивившись на цю милу тваринку.

Їжачок, очевидно, був дуже лагідним та дружелюбним, тому він не побоявся нас. Ми з усіх боків оточили його, сповиті цікавістю, і понесли його на руках. Він був такий маленький та беззахисний, але водночас дуже симпатичний.

• Мабуть, він загубився, - сказала одна з дівчат.

• Чи, можливо, його мама покинула, - додав інший друг.

Ми не могли його залишити у лісі на прохолоді, тому вирішили взяти його з собою. Далі наші плани змінились, і нашою метою стало знайти йому новий дім. Наша прогулянка перетворилась на місію порятунку.

Ми розпитали про цю знахідку у ближнього жителя та відзначили, що цей маленький їжачок - насправді рідкісний вид. Тепер нам було ще більше хвилююче, що ми маємо здоров'я та добробут такого унікального створіння на порозі.

Ми влаштували тимчасове притулок для їжачка у кімнаті одного з нас. Вийшли в Інтернет, почитали про правильний догляд за цими милунами, та придумали ім'я для нього - Плес. Ми провели разом усю ніч, доглядаючи за ним, годуючи його та говорячи приємні слова.

Наступного дня ми звернулися до місцевої екологічної організації, яка мала досвід з доглядом за дикими тваринами. Вони зустріли нас з великим ентузіазмом і взяли на себе опіку над Плесом. Нас не покидала турбота за його долею, але ми знали, що він у надійних руках.

Часом прокладає нові стежки у нашому житті, і навіть звичайна прогулянка може перетворитися на незабутнє пригода. Зустріч з маленьким Плесом навічно залишиться в нашому серці як дивовижне, емоційне зіткнення з чудом природи. Та й досі ми згадуємо цю історію, бо вона нагадує нам, наскільки цінними є кожна