Question

Напишить невеликий текст розповидного характеру в якому розкажить про вашу уявну зустрич из великим кобзарем Т.Шевченка.У роботи використайте епитети поривняння зменшувално пестливи слова та оклични речення не менше 2речення

Answer 1

Охарактеризуйте промисловий переворот у Франции .Чим вин видризнявся вид аналогичного процесу в Велыкий Британии

Answer 2

Одного літнього дня, коли золотисте сонце котилось над верхів'ями хвойних дерев, я вирішив відправитись на прогулянку у своїх улюблених карпатських лісах. Моє серце було повне захвату і радості, адже я знаходився в дивовижному місці, сповненому історії та культури.

З кожним кроком навпроти мене витягувалась краса природи, немов килим з квітів розгортався під моїми ногами. Серце здригалося від гомону річки, яка несла свої води серед живописних скель та старовинних дерев. Це була природа, яка говорила зі мною й розказувала свою власну історію.

Але раптом, коли я дивувався грації зелених гірських вершин, зустрів мене неймовірний вигляд. Старий чоловік у вишитій сорочці та довгих волоссях, великий кобзар у всій своїй славі, стояв на одній з верховин і співав до серця мелодії. То був Тарас Шевченко, відомий український поет і художник!

Мої очі були зачаровані, а душа відчувала неймовірну радість. "О, великий кобзаре, ніколи не думав, що зможу тобі зустрітись у своїх снах!" - окликнув я з вдячністю. Він посміхнувся і схилив свою голову, як гідний мудрий наставник, який дарує свою мудрість і талант іншим.

Тарас Шевченко розповів мені про своє життя, про те, як важко було йому, але як він залишався вірним своїм ідеалам і принципам. Його слова були сповнені глибокого почуття любові до рідної землі, до простих людей, до кожного куточка України.

Моя зустріч з Тарасом Шевченком стала незабутнім дарунком долі. Він віддав мені частку свого таланту й мудрості, яку я обіцяв зберігати в серці і передавати іншим. Його присутність залишилася зі мною, ніби промінь сонця, що освітлює дорогу в житті.

З тих пір, кожен раз, коли я прогулююсь у своїх улюблених карпатських лісах, я згадую цю надзвичайну зустріч. І у моїй душі завжди звучать Шевченкові слова, як нагадування про те, що ми завжди повинні залишатись вірними своїм корінням, любити і пишатись своєю культурою та спадщиною. Ця зустріч назавжди змінила моє життя і надихає мене й досі, і допомагає пройти крізь усі випробування, що ставлять переді мною долі.