Question

ДАЮ 50 БАЛІВ НАПИСАТИ ТВІР НА ТЕМУ осінній день бухикав хрипко

Answer 1

Осінній день бухикав хріпко,
Тому що дощчик вже пішов.
Сидіти вдома вже потрібно,
не погуляєш вже ти дньом.
Сидів він, й думає собі,
чи захворів я , чи щось ще..
Догадки в нього закінчились..
Хотів він встати да не зміг,
бо всьо його тіло цепеніло.
Чому,де сонечко ласкаве,
яке було у Вересневі
гарячу сонячнії дні.
Всі дітки раптом захворіли,
лікарні переповнені стоять.
А що робити?
Де ліки тепер всім їм взять?..
(жиза..не суди строго стих такой гы)

Answer 2

Осінній день бухикав хрипко

Листя від дерев падало жовтим дощем, а вітер ледве не здув з ніг. Споглядаючи за вікном, можна було помітити, як сірий небосхил поступово забарвлювався від сонячних променів, які, здається, мусили пробитися крізь товстий шар хмар. Осінь прийшла в своєму повнолітті, даруючи нам усім мальовничі картини та особливий настрій.

Вийшовши на вулицю, відразу відчувався дивовижний запах вологої землі і спаленого дерева. Крокуючи по ходу чарівного танцю опадаючого листя, ступав по килимку з яскравих та вишуканих барв, який прикрасив весь містечко. Кожен крок супроводжувався хрипким звуком листя, яке ступало на сухі гілочки.

Бухикав вітер, несучи з собою холодний подих осінньої прохолоди. Він обіймав кожного прохожого своїми невидимими руками, нагадуючи про наближення зимового сплячого сезону. Листя кружляло у танці, мов закляті вихори, а дерева під стукотом ніжного осіннього дощу віддавали частинку своєї життєвої сили глибинам ґрунту.

Парки та сквери перетворилися на місця меланхолійного відпочинку, де можна забутися у своїх думках і неначе відчути дихання самої природи. Осінні кольори весело гралася у зіницях кожного, а дерева демонстрували свою гідність, вирушаючи у безсонні мандри.

І хоча день бухикав хрипко, а вечір покривав місто вогнем яскравих фарб, у душі гріло тепло і затишок. Осінь завжди мала своє чарівне начало, це час, коли природа готується до заснування, а ми самі сповільнюємо темп нашого бігу та насолоджуємося тим, що є. А коли сонячний день сходив на сплячку за лісовою галявиною, небо стелювалося тисячами зірок, що будили в нас диво і віру у казку, що живе поряд.