Question

ТВІР НА ТЕМУ "ОСІНЬ" З ФРАЗЕОЛОГІЗМАМИ СКАЖИТЕ ПОЖАЛУЙСТА!!!!​

Answer 1

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. 
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. 
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. 
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети.

Answer 2

Осінь - час, коли листя плаче, коли земля вбирає золоті відтінки, а природа готується до спокійного сну. Все навколо сповільнюється, мов розмірковуючи про минуле та майбутнє. Осінь - це пора, коли небо стає сірим, як камінь, а холодний вітер грає свою мелодію серед опадаючих листків.

Повітря наповнене запахом осінніх фруктів - гарбузів, груш, яблук, які лежать "як на долоні". Люди роблять запаси на зиму, "поки гриби в лісі, поки горох в огороді". В садах груші "падають в обійми", а гарбузи "лежать як голова на печі".

Так само, як осінні кольори, настрої стають меланхолійними. Люди згадують минуле і "стелять ліжко згадок". Хмари на небі, як "шапки злагоди", відображають зміни у настроях. Природа вносить свою ноту меланхолії, а душа "плакала, як дощем змила".

Проте, осінь також відкриває нові перспективи. Коли листя опадає, з'являються нові можливості. Люди починають планувати майбутнє, як "робити зерно в житницю". Закохані "між хмарами вішаються", а долі зв'язуються "нитками долонь".

Отже, осінь - це пора змін, спокою і роздумів. Вона пропонує нам нагадати про минуле, відчути нашу зв'язок з природою і готуватися до нових початків. Саме так, як "осінь від літа здобуває корону".