Question

Скласти розповідь про однокласників використовуючи фразеологізми

Answer 1

Ответ:

Нещодавно у наш клас завітала дівчинка. Вона була новенькою. Звуть її Софія.

Спочатку не знала, що сказати, ніяковіла, пекла раків. Почувалася не у своїй тарілці. Дівчатка самі почали розпитувати Софію. Спершу вона соромилася, але згодом усе минулося. У однокласниць було багато запитань, та пролунав дзвінок на урок. На першому уроці Софія була як у воду опущена. Вона пропустила одну тему. Та згодом, коли познайомилась із вчителями, а вони у нас найкращі, почала показувати товар лицем. Та й співрозмовниця вона цікава. За словом у кишеню не полізе. Здавалося, що у дівчини язик добре підвішаний. Та в цілому вона нам усім дуже сподобалась.

Ми вміємо дружити та вболівати один за одного, не розбиваємо глеків, тому новенька надзвичайно цьому рада.

Answer 2

Одного разу, у нашій школі з'явилася нова вчителька української мови, і вона заохочувала нас використовувати фразеологізми у нашому мовленні. За короткий час вони стали не просто окрасою нашого мовлення, а справжнім родзинкою наших розмов.

На уроках наші однокласники вже не тільки відповідали "на відміну" чи "на зразок", а й мовчали "як риба об лід" чи "як під каменем". Нам стало цікаво пояснювати значення нових фразеологізмів один одному, і в нашій класній кімнаті постійно лунали сміх і радісні вигуки, коли хтось з нас знаходив цікавий контекст для застосування фразеологізму.

Наша вчителька дуже тішиться, бачачи, як ми використовуємо ці "мовні квіти", і на кожному уроці підбадьорювала нас вчитися новим виразам. Ми стали одним великим "командою вірних учнів", які навчилися не тільки уроки, а й вмінню розмовляти цікаво й мовно барвисто.

Наші однокласники тепер не просто "товариші", ми стали справжніми "друзями край дружки". Кожен з нас — "своєї правої руки чоловік" і "за що візьметься, то й зробить". Ми разом пройшли через багато "випробувань і нелегких іспитів", але завжди "підтримували один одного на ходу".

Наша шкільна година проходить "як квітка на городі" — швидко й незабутньо. На перерві ми часто обмінюємося новими фразеологізмами, які вчимося від інших класів. Мова стала для нас "другом дитинства", і ми "словами дорожимо" одне до одного.

Наші однокласники — це не просто "люди, як люди", а "зірки нашої планети". Кожен з них — "крапля в морі", але разом ми стаємо "силою нестримною". Ми вчимося разом, ростемо разом, мріємо разом, і в нашому "саду дружби" завжди цвітуть "квіти спілкування" й "квіти сміху".

Так закінчується наша розповідь про однокласників, які вчаться разом і стають "командою переможців". Вони дарують одне одному радість, підтримку та незабутні моменти, і в їхньому серці завжди залишиться "скарб української мови".