Question

13. Скласти твір-мініатюру на одну із тем: - В краєзнавчому музеї (використовуючи застарілі слова) - Мандрівка в майбутнє (використовуючи неологізми) - Цікавий фільм (використовуючи запозичені слова) - Або діалог сучасних підлітків, використовуючи просторічні слова та жаргонізми СРОЧНО!!!

Answer 1

Ответ:

У дитинстві я мріяла помандрувати у майбутне. Але, звісно, у мене не вийшло це зробити, тому що це неможливо. Але моя мама говорила менi що разу:

- Усе можливо. Тільки треба дуже захотіти. І ось, одним ранком, я прокидаюся десь не у себе вдома.

Де це я?! - промовила з надзвичайним подивом, роздивляючись усе навколо. Це місце виглядало дуже дивно: тут були височезні дивні споруди і вежі різних форм, зроблені з скла. Навколо літали якісь Дивнi вагончики, а в них сидiли люди. Коли вони підлітали до якоїсь з вежі, людину що сидить в середині сканували, вітали По iменi, i вiдкривався вхід, у який вони влітали.

Тут до мене пiдбiгає якесь дивне створіння: фіолетовий кружечок, з хвостиком. Воно також літало, але гавкало як справжня собака. Воно заговорило до мене: - Сонечко, прокидайся!

Я здивувалася: - Що?

У цей момент я прокинулася. А говорило до мене не створіннячко, а моя матуся. Ось так я, все ж, побувала у майбутньому.

Answer 2

Мандрівка в майбутнє (використовуючи неологізми):

Вітер грав у моїх волоссях, коли я крокував по безкрайньому полях часу. Мої очі спостерігали за спалахами магічних зірок, що означали нові ери. Мій подорожній глайдер летів над долиною квантових технологій, величезними об'єктами, які пронизували кожен аспект нашого існування.

Приземлившись, я зустрів майбутніх людей, обладнаних інтелектуальними чіпами та емоційними модулями. Вони майстрили нові екзоскелети та впроваджували в себе додаткові органи, щоб покращити свої можливості. Завдяки генетичним модифікаціям вони розширювали свої межі та були здатні виконувати неймовірні фізичні акробатичні трюки.

Майбутнє було осяяне яскравими променями наукового прогресу. Комунікація відбувалась за допомогою телепатії, а їжу можна було синтезувати зі смаком будь-якого століття. Людство почало здійснювати мандрівки до інших галактик та знаходити нові світи, де вигадливі істоти спліталися зі зірками.

Однак, серед цього технологічного вишукання, я не міг не помітити загубленості та незрозуміння самотніх душ, забуття природи та загрозу втрати емоційної зв'язаності. Можливо, майбутнє пропонує безмежні можливості, але чи це не той самий шлях, яким ми втрачаємо наше справжнє існування? Чи зможемо ми знайти баланс між прогресом і людсь