Question

Мені потрібен твір на тему що прикрашає людину на пишіть будьласка

Answer 1

Объяснение:

Людину прикрашають скромність, чуйність, готовність прийти на допомогу тому, хто її потребує, жалість, милосердя.

Узимку і птахи, і тварини особливо потребують уваги і заступництва людини. Здавалося б, чим може допомогти пташці звичайний бібліотекар? Зоя Михайлівна знайшла, як підтримати синичок. За вікном бібліотеки вона влаштувала годівницю, куди насипає насіннячко, пшоно, кладе шматочки сала. І радіє, мов дитина, коли синички одна за одною прилітають підгодуватися. Прийшовши додому, і я спорудив нехитру годівницю з поліетиленової пляшки: обрізав її дно й горлечко і підвісив горизонтально на балконі. Усередину поклав ласощі для синичок. Вони залітають у "поліетиленову їдальню", миттєво підбирають корм і швидко вилітають з іншого боку. Хтось підгодував бродячих собак, хтось навесні посадив дерево, щоб прикрасити куточок двору. Є й такі, хто бере шефство над самотніми людьми і знаходить у цьому радість. Безкорисливість робить світ добрішим.

На жаль, є люди, що на словах обіцяють піти у вогонь і у воду, щоб допомогти іншому. Але проходить час, і дізнаєшся, що той, хто багато говорив про жалість і милосердя, насправді ж і з місця не зрушився, коли треба було, наприклад, здати кров для важкохворого.

Людину прикрашають не правильні слова про те, що треба зробити щось гарне, а саме вчинки.

Answer 2

Звідкіля почати, що розповісти? Про те, що прикрашає людину? Скільки слів потрібно, аби викласти це? Але дозвольте спробувати, звичайно ж.

Не в каміннях скарби, не в золоті безліч, А в душі людини прикраса справжня живе. То краса її, що вишневого цвіту квітка, То мудрість, що ясніша за дорогоцінний камінь.

Прикраса в доброті, що зігріває серце, В сміху, що лунає й відразу всіх розпалює. У чуйності рук, які розбуджують надію, Та в словах, що легкі, але сильні, як вітер.

Та й освіжає людину прикраса усмішки, В ніжних очах, що виразність душу віддають. У звуках музики, що звеселяє й розраджує, Та в творчості, яка здатна світ змінити вкрай.

А ще прикраса вірності та взаємності, В турботі про інших і знайомих, і незнайомих. У розумінні, що сплітає нитки людських душ, Та в терпінні, що сприймає різноманіття.

Це всього лиш шматочок з безмежного моря, Що прикрашає людину у її мандруванні. Так давайте, не забувши цінностей цих, Випромінювати світло і любов довкола себе.

Бо коли прикраса є в наших думках і діях, Людина розквітає, стає прекрасною в очах. Нехай же цей світ стане чудовим в кожній секунді, Бо в нас є сила зробити його кращим і щасливішим.