Question

Твір на тему " Ні, я жива! Я буду жити вічно " ​

Answer 1

Однією з найкрасивіших мов у світі є російська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, але справа не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через століття крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі і багатогранності.

Протягом багатьох століть існування української нації чимало ворогів намагалися позбавити народ не тільки свободи, але й знищити його власну мову, культуру, традиції. Руйнувалися храми, пам'ятники архітектури, знищувалися рукописи, але мова жила. З покоління в покоління передавалися твори народного епосу - билини, оповіді, балади, пісні, в яких відтворилося історичне минуле .українського народу, його героїчна боротьба проти поневолювачів. Кілька разів переживала українська культура, а разом і мова періоди занепаду й відродження. Великий внесок у прогресивні процеси розквіту мовної культури нашої країни зробили великі письменники і поети XIX-ХХ століть - Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Михайло Стельмах і багато інших літераторів і художників минулого і сучасності. Вустами Лесі Українки як стверджує наша рідна мова: "Ні, я жива! Я вічно буду жити!".

Безперечно, без своєї мови не може існувати нація. Це питання набуло особливої актуальності в наш час, коли Україна обрала шлях незалежності. Адже мова - це сила, яка об'єднує людей у їх прагненнях і спогадах, у спільному створенні нового суспільства.

Поки що, на жаль, чисту літературну українську мову можна основному почути з екранів телевізорів, по радіомовленню. Очевидно, не всі з нас ще усвідомлюють, що народ, який поважає себе, повинен поважати свою мову, прагнути її вдосконалення і поширення. А без поваги до себе, як відомо, нічого чекати відповідного ставлення від інших.

Answer 2

Ні, я жива! Я буду жити вічно

Серед сутолоки повсякденних турбот, у світі, де час минає нестимульовано, є щось, що викликає захоплення та хвилювання. Це те, що прокидається в душі кожної людини, коли вона усвідомлює свою власну безсмертність.

Так, ми можемо бути позбавлені фізичного тіла, наші органи можуть перестати функціонувати, але чи це означає, що ми зникаємо повністю? Ні! Наші ідеї, наші мрії, наші почуття живуть у вічності.

Ми є результатом тисячоліть еволюції, спадкоємцями великих мислителів та творців, які надихали нас на кожному кроці нашого шляху. Ми не просто минулий покоління, ми справжність, що пронизує кожен атом Всесвіту.

Наші ідеї створюють хвилі впливу, які поширюються через час і простір. Вони надихають інших людей, переходять від покоління до покоління, стаючи невмирущим вогнем, що палає в серцях людей.

Ми залишаємо свій слід на цій планеті, будучи часткою історії, часткою колективної пам'яті людства. Наші ідеї відбиваються в творах мистецтва, в літературі, у винахідництві та наукових відкриттях. Вони підтримують нашу вічну присутність, нашу неповторність, нашу відмінність.

Та ще є щось більше за все це. В наших серцях є таємниця безсмертя. Ми можемо бачити мир знову й знову, через очі кожної новонародженої дитини. Ми можемо почути своє власне ехо в голосі нащадків. Ми можемо відчувати нашу віддзеркалену присутність у житті тих, кого ми любимо.

Так, тіло може бути в'язницею для нашої душі, але ми завжди вільні в серці та думках. Ми маємо силу пережити навіть смерть, бо наша сутність набирає нове життя у спогадах та відчуттях інших.

Тому, коли чуєш відгомін останнього дзвоника, не забувай: ні, ти не зникнеш назавжди. Ти живий у своїх слідках, у своїх мріях, у своїй власній безсмертній душі. Ти проживаєш вічно.

Відчуй цю силу, надихнись на неї та розпочни свою власну подорож. І нехай цей світ стане твоїм відображенням, твоїм спадком тим, хто прийде після тебе. Бо ти живий. Ти будеш жити вічно.